Олена Білозерська: Знаю, як треба!

З нагоди 120-річчя з дня народження Марини Цвєтаєвої викладаю кілька власних перекладів її віршів.


* * *
Я тебе відвоюю у всіх і вся, і хай їм біс!
Через те, що ліс - колиска моя, і могила - ліс.
Через те, що я по землі іду - і не чую ніг,
Що про тебе пісню тобі складу - як ніхто не зміг.

Я тебе відвоюю у всіх племен, у всіх часів,
У всіх золотих знамен, у всіх мечів.
Я ключі жбурну і пса прожену у двір -
Через те, що у ніч земну я вірніший звір.

Я тебе відвоюю у всіх у вас - у неї теж.
Ти не будеш чийсь, ані я чиясь, поки ти живеш.
І в останнім герці тебе відвоюю - цить! -
У Того, що прабатько Яків не зміг звалить.

Та поки на грудях тобі не зхрещу персти -
О прокляття мені! - в тебе залишився ти:
Два крила твої, розгорнуті у політ -
Через те, що світ - колиска твоя, і могила - світ!

Марина ЦВЄТАЄВА
Переклад з рос. Олени БІЛОЗЕРСЬКОЇ
13.02.2009


( Ще вірші )

Російський поет Дмитро Биков постібатися завжди вміє і любить. І в таланті йому не відмовиш.

В Киеве перевернули новую страницу: посадили пани Юлю в смрадную темницу. Криминальный Янукович, равнодушный к праву! Знали мы, что ты готовишь наглую расправу. Всю Европу растревожишь, рейтинг свой изгадишь — но ведь ясно: если можешь, все равно посадишь. Пани Юля так и знала все об этом цикле: вам, таким, победы мало — вы топтать привыкли! Где ж понять совкорожденным рыцарства науку, научиться побежденным протягивать руку! Прежде хоть щадили даму люди правил старых… Как-то встретишь ты Обаму с Юлею на нарах?! Плачут хлопцы и юницы в Виннице и в Ницце: сидит девица в темнице, и коса в темнице… А в России увидали — и довольно квакнут: начиналось на Майдане — кончилось вот так вот.

Но не празднуй, Янукович, легкую победу! Не копи себе сокровищ к тайному побегу. Время мчится, точно пуля, с ним никто не сладит, — помни, выйдет пани Юля и тебя посадит. Будет править самовластно и тоталитарно — хоть сейчас она несчастна, но всегда коварна. Я уже и на Майдане, либерал-ботаник, понимал, что эта пани далеко не пряник. Ведь не век тебе, как ныне, быть козырной масти — надоест же Украине блатота у власти! Юля — пани непростая и сравнить-то не с кем, а за ней такая стая, что куда донецким, — и когда взлетит высоко, стоит захотеть ей, и взамен второго срока ты получишь третий. Не сойти Украйне с круга из-за этой пары. Так и будете друг друга упекать на нары. Пожениться бы вам, дети, не мотать бы срок бы — против вас никто на свете устоять не смог бы; но никто не верит ныне в пользу коммутаций. Все равно что Украине с Русью побрататься.

Вот и понял я случайно, слава тебе Боже, почему у вас Украйна — не Россия все же. И от вас, дивя планету, лучшие съезжают, и у вас свободы нету, а врагов сажают, понимающих лажают, дураков ласкают… Но у нас, когда сажают, то не выпускают. И у нас бы Тимошенко сделала карьеру, подольстившись хорошенько к нашему премьеру, и резвилась бы, как серна, и цвела, как вишня, — но у нас бы если села, то уже б не вышла. Если ж кто у нас и выйдет — никого не судит, потому что плохо видит и почти не ходит. Впрочем, Бог располагает, помнит дебит-кредит: русский долго запрягает, да уж как поедет! Зашумит, заколобродит — и за две недели одновременно выходят все, кто здесь сидели. Радость с гибельным оттенком, с запахом пожара — ибо вместе с их застенком рухнет вся держава, накренятся все оплоты, упразднятся боги — тут уж не свести бы счеты, унести бы ноги, ибо всех — отнюдь не тайна — ждет большая дуля.

Нет, Россия — не Украйна.

Возвращайся, Юля.

Дмитро Биков

P.S. З прогнозом Бикова щодо долі Януковича я згодна :)

Сходила на другу половину заходу. Побачила купу добрих знайомих. Люди скидались на допомогу політв’язням хто скільки міг.
Провести захід на Майдані не вийшло - звідти "попросили" менти, бо на Майдані вчергове ставлять чергову потужну сцену для якоїсь попси. Перемістилися, як і планувалося початково, до виходу з метро "Хрещатик".

Там теж вийшло не супер, бо в кількох метрах підлітки під гучну гоцалку танцювали брейк, і навколо них, як зазвичай, зібрався натовп глядачів. В результаті патріотичні пісні з озвучки і виступи учасників трохи перекривалися цією гоцалкою.
І взагалі, Хрещатик у вихідний день і взагалі Хрещатик - не найкраще місце для читання віршів. Скільки разів казала - зараз не час поетів взагалі, і тому поетичні вечори мають бути камерні, у закритому тихому приміщенні, для любителів, а не в центрі міста, де ходять байдужі перехожі з пивом.

Формат людного місця і взагалі заходу, не розрахованого лише на своїх, - виступи музикантів і співаків. Подумалось мені, що якби на сьогоднішній захід прийшла відома людина - будь-хто, кого знають в обличчя - і почала б казати промову чи декламувати вірші - перехожі б не зупинялися послухати, і будь-яка нікому не відома дівчинка з гітарою (якщо, звісно, вона вміє грати і співати) дала б їй фору.

Поки мене не було, виступили Артем Полежака і ще кілька людей. Хлопчик років 13 (про нього розповіла мені Катря Коханівська) попросився виступити і несподівано прочитав, може, ще дитячий, але бойовий вірш про те, що треба братися до зброї проти олігархів і визволяти політв’язнів.

Передзвін прочитав вірш Славка Артеменка, молода дівчина Ярослава - "Лист із запорізького СІЗО" авторства Надії Моклюк. Гарні вірші, я знімала на відео, послухаєте.
Роксолана почала співати, але обірвала і вибачилась - через музику "брейк-денсерів" не чула власну гітару.

Коротше, перший млинець трохи комом, але, дасть Бог, не останній. Головне - усіма можливими засобами привертати увагу суспільства до політв’язнів.

( Ще фото )

ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА

Переяславська Рада
починається знов.
Не приїде Ульянов,
не приїде Хрущов,
Є хахли невмирущі,
московитів нема -
Позмітала в могили
азіатська чума.
Але Путін приїхав,
мов колись Бутурлін,
І жадає дзвонити
в переяславський дзвін...
Ми задзвоним, задзвоним,
химородна маро,
Ти почуєш, як грає
і Дністер, і Дніпро,
Як козацької крові
гримить течія -
Україна ніколи не буде твоя!

Ти почуєш, як дзвонить
пшениця в блакить,
Як Виговського шабля
в Конотопі дзвенить,
Як Мазепу ламає
петровська орда,
Як у Сеймі Червонім
закипає руда.
Як горять у Батурині
крики дітей,
Як сміється від горя
у Полтаві Еней,
Як Тарас піднімає
державний клейнод,
Як рабів дух свободи
обертає в народ.
Як на шиях тріщить
тристалітня шлея,
Україна ніколи не буде твоя!

Ми без тебе на Раду
зберемося самі,
І приїде Богдан
у пошані й срамі,
І розкаже, як нам
за братерську любов
Заплатили тюрмою,
скреготанням оков.
Ти почуєш, як дзвонять
карпатські вітри,
Як на площі гудуть
не твої прапори:
Хай встає Джугашвілі
із гробу, як звір,
Хай підписує зрадник
яничарський папір.
Хай згинається вдвоє
хребет холуя -
Україна ніколи не буде твоя!

В Переяславі Рада,
ні, не Рада, а Суд:
Всі облуди й полуди
палахтять, як мазут,
Прозріває на сонці
наша доля сліпа.
Під снігами Сибіру
видно сотні УПА,
Під полями Вкраїни -
мільйони людей,
Що від голоду спухли
й обернулися в глей.
Ти приїхав дзвонити,
повертайся - й дзвони,
Всіх царів піднімай
з кам'яної труни,
Дай орлові двоглавому
голосок солов'я -
Україна ніколи не буде твоя!

Дмитро ПАВЛИЧКО

* * *
Пишу я світові листа,
Що не писав мені -
Прості новини від єства -
Чутливі і значні.

Оскільки ж я не бачу,
Кому дійде й куди -
Прошу тебе, земляче мій,
Суворо не суди!

Емілі ДІКІНСОН
Переклад з англ. Олени БІЛОЗЕРСЬКОЇ


* * *
This is my letter to the World
That never wrote to Me -
The simple News that Nature told -
With tender Majesty.

Her letter is committed
To Hands I cannot see -
For love of Her - Sweet countryman -
Judge tenderly of Me

Emily DICKINSON

Сьогодні - 80 років найбільшому з українських поетів.
Особисто від себе бажаю їй дожити до тих часів, коли її перестануть називати "поети-шістдесятники Павличко, Костенко, Драч".

* * *
День за днем, вони вже звуться – дати.
Густо смутків чорного литва.
Дні мої, а чим же вас згадати,
всі мої зацьковані слова.

Люди мої, рідна моя рідність!
Щось мені так сумно, аж лякаюсь.
Щось приходжу я в невідповідність,
і чомусь, злочинниця, не каюсь.

Хтось там галасує, голосує.
Хтось танцює ритуальний танець.
Час – він мудрий, фікції скасує,
а, між іншим, я таки зостанусь.

Ліна КОСТЕНКО

Мої переклади віршів Ліни Костенко на російську - тут.

* * *
Нарешті він прийшов у дім,
Де вона сто років марила ним,
Куди він сам сто років летів -
Бо вона так схотіла, і він схотів.

Присягаюсь тобі - це любов була.
Подивись - це справді її діла.
Але знаєш - хай скаже сам Бог святий -
Хіба можна дотямити щось у ній?

І бив у вікна пізній дощ,
І вона мовчала, і він також.
І ось він підвівся, аби піти,
І вона не спинила його тоді.

Присягнусь тобі - це любов була.
Подивись - це справді її діла.
Але знаєш - хай скаже сам Бог святий -
Хіба можна дотямити щось у ній?

Булат ОКУДЖАВА
Переклад з рос. Олени БІЛОЗЕРСЬКОЇ
22.01.2010


( Оригінал під катом )

По ріці навесні відпливали човни,
За тобою вітер ніс мої слова.
Я чекала все, що повернуться вони,
Але злий мороз береги скував.

І прийшла зима, крижані небеса,
В хуртовині злій пролітає вік.
На плечі моїм побіліла коса,
І любов моя не розтопить сніг.

Тільки білий сніг - став весь білий світ.
Не розтане лід у воді живій.
Говорив мій друг, натякав сусід:
"Чи забув тебе ясен сокіл твій?"

Догоряє вже скіпка, згорить ущерть,
Хуртовина б’ється у моє вікно.
І сама я вже біла, як та смерть -
Та чекатиму тебе все одно.
Хоч сама вже біла, як сніг і смерть -
Я чекатиму тебе все одно.

Пісня гурту "МЕЛЬНИЦА"
Переклад Олени БІЛОЗЕРСЬКОЇ
26.12.2009

( Оригінальний текст під катом )

Слухаю... Співаю, коли ніхто не чує. ( Співаю рідною )

* * *
Вже відчинені двері з дому -
Я іду, я уже десь там...
Не повірю уже нічому,
Все одно - напиши листа!

Щоб колись не каратись, власне,
Що зі мною ти так вчинив,
Напиши мені лист, будь ласка,
Вперед на сотні років.

Чи хоча б за минуле, прошу я,
За упокій душі.
Напиши, що була хорошою.
Я вже вмерла. То напиши!

Вероніка ТУШНОВА
Переклад з рос. Олени БІЛОЗЕРСЬКОЇ


( Оригінал під катом )