o_bilozerska: (Після Савур-могили)


Вчора у нас на базі був християнський співак-проповідник Валерій Короп, виступав для наших бійців.

+ 2 фото )
o_bilozerska: (На Покрову-2006)


Свіжий кліп на пісню бійця Добровольчого Українського корпусу "Правого сектора" на псевдо Бик.
В кадрі - наші бійці.
o_bilozerska: (На Покрову-2006)
IMG_1869

Вчорашній концерт Ореста Лютого (Антона Мухарського) на п’ятому поверсі Будинку профспілок, для Правого Сектору - це було щось.
Я й раніше не раз чула його творчість - ну, сатиричні пісні про москалів, переробки відомих радянських хітів. Ну, смішно, але щоб так спеціально їх слухати і фанатіти - такого не було.

Але, вочевидь, для справжнього враження від концерту одного митця мало. Не менше половини - це слухачі і їхня реакція. Вчора була дуже вдячна аудиторія - оці хлопці в балаклавах, деякі в брониках, з палками і битами, які зовсім нещодавно воювали на барикадах і зараз продовжують нести варту. Вони знали слова на пам’ять, підспівували, аплодували, стрибали, палили запальнички.

Народу було - повний хол (там, де ліфти). Люди сиділи на підлозі так щільно, що я ледь змогла поставити камеру - просто під носом у виконавця. Оскільки концерт фільмувався, усіх, хто з Правого Сектору, попередили, щоб вони вдягнули балаклави. Гостям теж порадили закрити обличчя, бо дехто вирішить, що вони з Правого Сектору, і створить їм неприємності.

Одна-дві дівчини у перших рядах витанцьовували разом з Лютим і взагалі поводились, як зазвичай дівчата на концерті. Тільки були у балаклавах. І це ж не просто так, бо мода зараз така - вони ж усі з барикад. Дехто з дівчат, мабуть, там не лише розносив їжу.

Спочатку митець виступав під своїм справжнім ім’ям - Антін Мухарський. Він спілкувався зі слухачами, висловлював їм респекти за активну боротьбу і зачитував уривки з власної автобіографічної книги під назвою "Доба". Далі, після короткої паузи, з’явився Орест Лютий - у капелюсі і кумедних круглих окулярах, і почався, власне, концерт.

Опісля була роздача автографів - на листівках з патріотичними картинками, книжках і касках. Хлопчина з Білорусі дуже переживав, що не зможе провести через кордон каску з автографом.

А решту - треба слухати і дивитися. На жаль, камера майже весь час показує лише Лютого-Мухарського, людей я майже не знімала, щоб, бува, у кадр не потрапив хтось з незакритим обличчям. Тож їхньої реакції майже не видно - зате добре чути.

Остання пісня - "Слава Україні!" на мелодію "Этот день Победы порохом пропах" - була серйозною, на перших рядках хлопці і дівчата почали підводитись з підлоги, слухали стоячи... Подумати - це вже не хлоп’ята-мрійники, а нова молода повстанська армія, з хай невеликим, але досвідом бойових дій. Ще півроку тому - чи міг хтось подумати, що це таки трапиться у наш час?..





ФОТО )
o_bilozerska: (На Покрову-2006)


Василь (Живосил) Лютий і Сергій Василюк (лідер гурту "Тінь Сонця") у захопленому повстанцями Українському домі співають для вузького кола друзів свої пісні, переважно нові або маловідомі.
Запис зроблено 2 лютого 2014 р.
Виступ Сергія Василюка з 13:27 по 23:30, решту часу співає Живосил Лютий.

Окремо головний хіт Живосила - "Меч Арея":

o_bilozerska: (Default)
Була сьогодні у студії TVi на записі ток-шоу Марії Бурмаки "Музика для дорослих". Зараз ділитимуся з вами враженнями. Сумбурно, мабуть, бо дуже втомлена, але не хочу відкладати, хочу записати все по-свіжому.
Фотоапарат не брала, так що дивитиметеся фото з мобільного. А по TVi це все покажуть приблизно за тиждень.

Я уперше була на цій передачі. Сподобалось. У Марії як ведучої особливий стиль, який створює атмосферу теплоти і невимушеності. Коли з технічних причин деякі моменти доводилося переписувати, вона повторювала свої репліки щоразу трохи по-іншому. Я звернула на це увагу, бо звикла до типових сцен: журналістка з мікрофоном в руках дивиться у камеру, позаду якісь прапори чи якісь кулуари, дівчина рівним професійним тоном розповідає, де знаходиться і що тут відбувається. У разі, якщо робиться другий або третій дубль, вона завжди каже дослівно те саме, з тими самими інтонаціями.

Темою передачі був Інтернет, певніше, діячі (переважно музичні виконавці), які стали відомими завдяки Інтернету. Гостями були гурт "Валентин Стрикало", Василь Васильців і "Шпилясті кобзарі". А також кліпмейкери, продюсери гуртів тощо. І в якості слухачів - молодь, переважно дівчата, прихильниці Стрикала, які знали напам’ять слова всіх його пісень.

Ще була Яна Комарова, яка вручну розмальовує футболки і продає їх через Інтернет. Майже весь час, поки тривала передача, вона малювала, і процес створення спочатку шалика, а потім футболки було видно на великому екрані за спинами музикантів. Особливо на мене справив враження процес виробництва шалика: тканина була закручена якимсь особливим способом, розмальована, потім, коли підсохла трохи, її розгорнули, і вийшли хімерні різнокольорові, але абсолютно симетричні візерунки.

У паузах між виступами музикантів гості обговорювали їхню творчість і можливості Інтернету. Я казала щось про те, яким треба бути, щоб тебе читали, і про те, що Інтернет дає молодим митцям можливість уникнути принижень. Якщо раніше треба було запобігати перед зірками, щоб дозволили, припустимо, пограти у них на розігріві - то тепер виклав ролик на ютуб і все.

Першим був гурт "Валентин Стрикало". Я про них дізналася зовсім нещодавно і лише на сьогоднішній передачі зрозуміла, у чому їхній секрет. Якщо хтось не знає - справжнє ім’я лідера гурту Юрій Каплан, це молодий хлопець родом із Запоріжжя. Чотири роки тому він записав своє перше відеозвернення - до В’ячеслава Малежика, де назвався Валентином Стрикалом з села Бурильцеве, що на Житомирщині (насправді такого села немає), і запропонував йому свою пісню. Описувати марно, цей віртуозний тролінг треба бачити:

Далі )
o_bilozerska: (Default)
Оце знайшла щойно тут:
http://namarsh-ru.livejournal.com/6959419.html
Співає Ket. Слова мої. Віршик писався задовго до того, як світ дізнався про Приморських Партизанів, але [livejournal.com profile] timur_nechaev77, вочевидь, почув співзвучність і зробив такий кліп.

o_bilozerska: (Default)
12.06.2007. Сьогодні - мій дебют в якості режисера. Знімали кліп для молодої рок-групи. Керувала процесом і зіграла епізодичну роль. Вражень море, і школа незамінна - навіть якщо мені не судилося займатися цим все життя.
А хотіла б! Для тих, друзі, хто не знає - мрію знімати кліпи на улюблену музику і документальні фільми (художні чомусь залишають мене байдужою). Не люблю слово "кумир", але якби він у мене був, но ним була б Лєні Ріфеншталь.
А якщо чесно - просто люблю щось створювати, "созидать", а не руйнувати. Люблю, коли при цьому наді мною немає начальника, а є поруч мене однодумці... Але, на жаль, вони трапляються так рідко і спалюють стільки нервових клітин...


Ну, і раз вже зайшла мова про кліп - ось він:


Такий наївний-наївний :) День на зйомку, день на монтаж. Бюджет - 0 грн.
І тема гранично мені не близька. І група ця вже зараз не грає.
Але все це - маленькі частинки нашого життя.
o_bilozerska: (Зима)
Сьогодні біля Лук’янівського СІЗО колядували для політв’язнів. В першу чергу для так званих "васильківських терористів" - Ігоря Мосійчука, Сергія Бевза і Володимира Шпари, але не тільки для них - для колишніх урядовців також. Про це казав, зокрема, координатор Комітету визволення політв’язнів Микола Коханівський. Він був чесний і підкреслив, що, можливо, якби нині ув’язнені ВІП-персони були при владі, активісти "Патріоту України" так само могли б опинитись за гратами. Але зараз, казав Коханівський, коли вони в однаковому становищі, ми не розділяємо їх і підтримуємо всіх політв’язнів, і будемо сподіватися, що ув’язнення стане для "віпів" уроком і очищенням, а "патріотівців" зробить ще більш мужніми і незламними.

Далі - на bilozerska.info >>>





o_bilozerska: (Default)


Боян, звісно, але я цю пісню почула тільки зараз - побачила одночасно з кліпом.
ІМХО, супер. Це про всіх нас, а не лише про Росію.
Відеоряд за глибиною не поступається пісні, що трапляється нечасто. Примітивно виконаний і смисловий - замість так модного зараз безглуздого комп’ютерного мигтіння.

"Прихіпована" дівчинка Саша, неприяканий і нікому нічим не зобов’язаний підліток, "во всей своей красе, в кроссовках и джинсе", топає по шосе, проходячи всю територію колишнього СРСР. Іде по руїнах совка, на яких жирують щури - під ногами у неї уламки першого супутника, серп і молот, пляшки з-під кефіру, якісь недоїдки... Для когось це ностальгічні , для когось болючі спогади, а для неї - сміття під ногами.

Проходячи, Саша бачить, як живе народ - це треба слухати і дивитися. Проходить повз алкоголізм і наркоманію - пляшки і отруйні гриби, повз зруйновані церкви, обірвані дроти, поламану сільгосптехніку на полях, де ростуть лише мак і бур’яни. Проходить повз заводи, "где трудятся в дыму и производят дым, не нужный никому, ни мертвым, ни живым", а в землі від отруйних викидів цих заводів кроти поздихали. Йде повз шахти на Донбасі, "где добывают смерть с углем напополам" - в Інтернеті пишуть, що шахтарі плачуть, коли чують ці рядки. Люди у глухих селах, де не ходить транспорт, на зупинках пустили коріння в землю, а на їхніх головах звили гнізда птахи.

Саша бачить, як люди виконують важку, непрестижну і безглузду роботу - кожен наступний закопує ями, що викопав попередній. І це в жодному разі не насмішка з тих, хто працює - це зла сатира на ситуацію, коли людей зайняли важкою і непродуктивною працею, щоб не заважали чиновникам крисити.

Але йде Саша не просто так - йде до батюшки-царя у Білий дім - геніальна пародія на казочки про всіх добрих царів, від Сталіна до Путіна з Януковичем, які нібито не знають, як важко живе їхній народ, але хтось рано чи пізно їм розкаже, і все зміниться на краще.

А щури, черв"яки і таргани насмішкувато машуть їй ручками: біжи-біжи, мовляв...

Я сам ее видал
Меж Нижним и Торжком
И даже денег дал
На пиво с пирожком.
Не плачь, моя страна,
Надейся, мой народ,
Я верю, что она
Когда-нибудь дойдет.

И всполошится царь,
И поперхнется власть,
И людям просто в дар
Земли и денег даст.
Взойдет любви заря
И засмеются все -
Нельзя же, чтобы зря
Шла Саша по шоссе!

Дівчинка з’їла пиріжок, сп’яніла від пива і раптово підросла, загупала ніжками так, що затремтіла пластилінова Москва (Майдан і всі інші майдани!)... Але закінчується все одно тим, що вона марно бігає по колу, а хто вірить у доброго царя - отримає дірку від надкушеного бублика.

Скільки там смислових пластів - я навіть переказати безсила. Той, хто дав їй трошки грошенят, наприклад, - відкупився від власної совісті, узяв маленьку посильну участь у загальній справі, як робимо ми всі. Але ж усі не можуть іти по шосе - на це, як давно відомо зі скоромовки, здатна тільки Саша... І для того, щоб вийшло бодай щось, її треба підгодовувати.

А фраза "и поперхнется власть" - поперхнеться вона соками країни, до якої присмокталася. А цар "всполошится" не від того, що у нього відкриються очі на народні біди, а тому, що, почувши гупання, злякається долі Каддафі.

Виходить так, що поки молодь не прийде і не загупає ногами - точно нічого не буде. Але в можливість таких змін автори вірять не більше, ніж у казочку про доброго царя. Поза рамками кліпу лишається те, що багаторічна біганина по колу зазвичай рано чи пізно проривається іншим сценарієм...

o_bilozerska: (Default)


Як виявилось, цьому кліпу сьогодні - 20 років. І 50 років В’ячеславу Бутусову, який знявся у цьому кліпі.
Яка ж ностальгія!.. Моя рання юність. Напівпокинуті парки, підкидання ногами жовтого осіннього листя і ця пісня, плюс ще кілька цоєвських - і запах багаття з цього листя - настрій і смак моєї юності.

Молодий Бутусов. Молодий Кінчев. Як добре, що вони всі троє зараз живі. Бо багатьох із тих, на чиїй музиці ми росли, вже давно з нами немає.

Геніальний кліп, зараз таке не знімають, зараз - безглузде смикання людей і блимання опрацьованих комп’ютером картинок під музику з ідіотськими текстами, які й текстами не назвеш.

А який резонанс, для нас нинішніх, тексту і настрою!.. Навряд чи це справжня актуальність, скоріше, це вічне...

Что такое осень? Это ветер
Вновь играет рваными цепями...
Осень, доползем ли, долетим ли до ответа,
Что же будет с Родиной и с нами?
Осень, доползем ли, долетим ли до рассвета,
Осень, что же будет завтра с нами?...
o_bilozerska: (Default)


Сьогодні, у річницю зникнення Георгія Гонгадзе, УНА-УНСО і гурт «Рутенія» презентували в УНІАНі спільний альбом «Хто живий», на якому професійні музиканти з «Рутенії» і хлопці з УНСО виконують бандерівські і унсовські пісні.


У презентації взяли участь музиканти «Рутенії» Анатолій Сухий і Григорій Лук’яненко і унсовці Валерій Бобрович (Устим), Ігор Мазур (Тополя) і Олег Бенга (Макс).

Одразу скажу, що вже слухала цей альбом, і він дійсно унікальний, нічого подібного я раніше не чула. Непрофесійне, але щире виконання + професійне аранжування і звукозапис – в результаті виходить щось СПРАВЖНЄ, чому віриш і що хочеться слухати.

Далі )



o_bilozerska: (Вітер)
Сьогодні - 105 років з дня народження Олени Теліги.
Вона була талановитим поетом і справжнім фанатом Ідеї. Про це вже писано-переписано.
Вона була привабливою і ніжною жінкою. Про це теж сказано багато.
Вона була впертою людиною, для якої яскравий вчинок важив більше за життя. Про це кажуть менше.
Вона могла б уникнути арешту і розстрілу, виїхавши на еміграцію, як більшість інших ОУНівців. І якби вона не писала віршів, безумовно, так і зробила б.

Викладаю пісню Василя (Живосила) Лютого на вірші Олени Теліги. Запис зроблений мною, зберігся дивом, тому хай краще буде в Інеті.

o_bilozerska: (Вітер)


Край далекий кличе і чуже тепло...
Обніму обличчя, втомлене чоло,
Будеш ти далеко рахувати дні,
Зустрічати легко, проводжати - ні.

Ангел-охоронець, не лиши його,
Ангел-охоронець, збережи вогонь,
Ангел-охоронець, так тебе молю -
Хай він не зі мною - я його люблю...

Лічені секунди мітить серця стук,
Ти ідеш в нікуди, ти уже не тут.
Вечір затихає, промовляє ніч,
Як лишити - знаю, як забути - ні.

Ангел-охоронець, не лиши його,
Ангел-охоронець, збережи вогонь,
Ангел-охоронець, так тебе молю -
Хай він не зі мною - я його люблю...

Щось тебе тримає, хтось тебе чека,
Та не відпускає у руці рука.
Ніби білі крила маряться мені,
Полюбити - вміла, розлюбити - ні.

Ангел-охоронець, не лиши його,
Ангел-охоронець, збережи вогонь,
Ангел-охоронець, так тебе молю -
Хай він не зі мною - я його люблю...

Ангел-охоронець, не лиши його,
Ангел-охоронець, збережи вогонь,
Ангел-охоронець, так тебе молю -
Хай він не зі мною - я його люблю...

Ангел-охоронець, не лиши його,
Ангел-охоронець, збережи вогонь,
Ангел-охоронець, так тебе молю -
Хай він не зі мною - я його люблю...
o_bilozerska: (Вітер)


...Третий год я зову – только эхо в ответ,
Обманул меня ветер, запутал твой след.
Только сталь твоих глаз не забыть никогда,
А в груди ледяная морская вода.

Обернуться бы лентой в чужих волосах!
Плыть к тебе до рассвета, не ведая страх,
Шелком в руки родные опуститься легко –
Вспоминай мое имя, прикасайся рукой...

Просто неймовірна пісня, скільки разів слухала - буквально все всередині перевертається. Років два вже з невеликими перервами намагаюся зробити український переклад тексту, але нічого в мене не виходить, хоча, в принципі, перекладати вмію. Чаклунські слова якісь...

На мультяшний відеоряд раджу не звертати уваги. Просто решта варіантів кліпів, які я знайшла на ЮТубі, були ще гіршими :)
o_bilozerska: (Default)
"Коли ж знову до нас прийдуть
московські онуки,
то кров за кров, і смерть за смерть,
і муки за муки..."

Співають бандурист Тарас Силенко і хлопчик, ім’я якого я, на жаль, загубила. Хто знає - напишіть мені.
UPD: Це Максим Концерцев, 11 років, Кам’янка, пісня "Козацька слава" (автор слів і музики Віра Дроботенко, викладач Кам’янського будинку творчості.
Пробачте, знов-таки, за періодичне смикання камери - другою рукою робила фото :)



o_bilozerska: (Вітер)


ПОПРОЩАТИСЬ НЕ ЗУМІЛИ

Ніби сонце, ніби сон
Краплі світла за вікном,
Ти для мене ніжність без причини.
Рук і губ твоїх тепло,
Що б зі мною не було,
Знаю, забувати не повинна.

На межі країн і міст
Поєднання слів і сліз
Без адрес і поза розумінням.
Хто сказав, що все пройшло,
Що між нами відбулось,
Знаю, забувати не повинна.

Read more... )
o_bilozerska: (Вітер)
Два розкішні кавери "Me and Bobby McGee" Janis Joplin. Один - хуліганськи-чуттєвий, пристрасний, другий якийсь ніжний, інтелігентний...
Дивуюсь, чому я досі не переклала текст цієї геніальної пісні українською. Треба буде якось зайнятися...
Російський переклад, зроблений мною сто років тому, тут:
http://bilozerska.livejournal.com/142151.html



o_bilozerska: (Default)


Володимир Вермінський "Лісові генерали", відеоряд з фільму "Нескорений".
(Побачила у спільноті "Українські повстанські пісні" на Фейсбук)

Profile

o_bilozerska: (Default)
Olena Bilozerska

April 2017

S M T W T F S
       1
234 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 10th, 2025 09:27 am
Powered by Dreamwidth Studios