Олена Білозерська: Знаю, як треба!

(По-русски читать здесь)
24 грудня біля посольства РФ пройшли одночасно дві подібні за змістом акції. "Патріот України" і фанати, серед яких траплялися знайомі мені обличчя "автономів", виступили на підтримку російських націоналістів, які вимагають дати республікам Північного Кавказу незалежність в обмін на депортацію кавказців з Росії.

Першими прийшли фанати. У них був "автономський" банер "Міжнародна революційна солідарність", також плакати "Російська Федерація - тюрма народів", "Убийцу Свиридова к ответу!" і доволі політкоректне, як для них, гасло "Шановні кавказці, ви потрібні вдома..." з намальованим на ньому паровозиком.

Один з активістів зачитав їхні вимоги:
"Мы протестуем против преступной политики власти РФ относительно собственных граждан, а именно попустительства в отношении северокавказской этнической преступности, которая уже привела ко многим смертям со стороны коренного русского населения и вызвала многотысячные акции протеста в Москве и других российских городах.

Выражая поддержку этому протесту, мы требуем:

- наказать кавказских убийц и госслужащих, чья халатность привела к трагедиям;
- остановить репрессии против участников русских акций протеста;
- исключить кавказские республики из состава РФ и вернуть выходцев этих этих республик на их историческую родину.

( Далі )

Лінк на це відео:
http://www.youtube.com/watch?v=XGnXq2-3xRg

16 вересня 2010 р. кілька десятків представників «Братства», «Автономного спротиву», «Студентської Свободи», «Чорного комітету» і просто небайдужі хлопці і дівчата пікетували Генеральну прокуратуру України, вимагаючи не допустити екстрадиції в РФ політв’язня Олексія Макарова. Вони тримали великий банер «Макарову – свободу, екстрадиції ні!» і гасла «Свободу політв’язням, прокурора на мило!» та інші. На сходах ГПУ розкидали листівки на захист Макарова і навіть закинули стосик листівок всередину.

Під час акції стався і невеликий «замах» на приміщення ГПУ.

Казали багато запальних слів – про те, що справа ГПУ – ловити ворогів України, а не її патріотів. Про те, що якщо влада і прокуратура не дослухаються вимог молоді, незабаром сюди прийде не кілька десятків, а кілька сотень, а може дійти і до партизанщини, коли до ГПУ з мирними пікетами вже ніхто приходити не буде.

Зокрема, Сашко Аронець зі «Свободи» сказав, що Макаров і Краснощок (другий політв’язень, який вже півроку сидить в одеському СІЗО), – герої і приклад для молоді.

Краще за всіх говорила Надія з «Братства» – не знаю, від Бога це в неї чи результат тривалої практики. Палко, не збиваючись, казала про репресії, яким піддають українських патріотів за протидію Кремлю.

Я вперше за доволі тривалий період теж взяла до рук мегафон. Казала, що особисто знаю Макарова, і хоча не всі його ідеї поділяю і не з усім, що він робить, погоджуюсь, але твердо знаю: по-перше, він не сказав і не зробив нічого антиукраїнського, а навпаки, позиціонує себе як друга і патріота України, по-друге, не зробив нічого такого, щоб заслужити видачі туди, де його чекає семирічна або десятирічна відсидка. Путінська тюрма, кажу, – катівня, Путін – масовий убивця. І якщо допустити, щоб видали Макарова, то наступного разу з Кремля почнуть вимагати, щоб видали котрогось з нас. І видадуть, якщо буде такий прецедент. Експромтом вигадала кричалку «Захист Макарова – захист кожного з нас!».

Представник Генпрокуратури до пікетувальників так і не вийшов.
Тоді одна дівчина сказала: «Якщо Генпрокуратура хоче нашої крові – вона її зараз отримає!» – і жбурнула у двері ГПУ пакет з густою кров’янистою рідиною, обляпавши двері і підлогу перед ними. Вона втекла, згодом хтось оголосив у мегафон, що її і ще одного хлопця було затримано – але сталося так, що вони все ж таки опинилися на волі :). Тепер залишилося «відбити» з тюрми Макарова.

( Далі – багато фото )

(По-русски читать тут)
16 вересня о 16:00 відбудеться пікетування Генеральної Прокуратури в Києві (вулиця Різницька, 13) на підтримку політв'язнів Олексія Макарова і Віталія Краснощока, що вже півроку перебувають в Одеському СІЗО.
Подробиці про справу Макарова тут: http://rheinmetal.livejournal.com/61288.html

( Пише Олексій Макаров )

Я включаюся у процес захисту Макарова. У міру своїх можливостей і - не буду приховувати - трохи проти своєї волі.
Я з ним знайома. Не те, щоб дуже близько, але кілька відвертих розмов "в чотири ока" у нас було. Я казала йому: якого біса ти, громадянин Росії, втручаєшся у наші справи, ходиш на якісь акції, береш на себе право вирішувати, що у нас добре і що погано, і т.д.? Він відповідав, що подав на статус біженця, хоче отримати громадянство, що щиро переживає за Україну... "От коли отримаєш, тоді ласкаво просимо, а поки що сиди тихо!" - гримала я. Згодом на одній із наступних акцій він єхидно сказав, що особисто брати участі у ній не буде - "Ви ж заборонили". Ясно, що не в мені була справа, там були якісь свої міркування, та й ненадовго його вистачило - він, як називає таку публіку Корчинський, "буйний". Такі в наш час менеджерів, помножений на менталітет "хата скраю", на вагу золота.

Я казала, що революціонеру, як це не парадоксально звучить, не можна потрапляти у тюрму: тюрма ламає. З неї виходять, забувши про барикади, і починають шукати, де жити і чим годувати сім’ю. Він посміхнувся і сказав: "Навіть якщо я ще раз відсиджу, зі мною все буде нормально".
Оце вам Льоша Макаров. Решту не розповім.

( Далі )

По-перше, якщо зараз його депортувати, він отримає довжелезний строк - а 22-річний хлопець, нагадаю, нічого не вкрав, нікого не вбив. Та нацболка, принаймні, отримала статус біженця, а Макаров від держави Україна ще нічого не отримав. І взагалі, пробачте, одна річ - спустити зі сходів, і зовсім інша - віддати бандитам чи ментам.
По-друге, я люблю буйних. Ось треба буде на барикади лізти - і хто це робитиме? Анонімні ЖЖ-шні коментатори? :) А такий Макаров знадобиться.
Звісно, багато таких безбашенних нам не треба, бо розвалять державу. Але багато їх у нас і немає.
По-третє, мені просто не подобається, що за кидання зеленки, про яке ще й не доведено, що це вони кидали, двоє людей півроку сидять у СІЗО. Зрозуміло, що будь-хто інший за ті ж самі дії більше штрафу і кількох діб арешту (це в найгіршому разі) не отримав би.
По-четверте і головне, мені дуже не подобається, що з Росії подивилися суворо - і наші можуть узяти і віддати втікача. А якого біса?

( Далі )

Була вчора ввечері у Мистецькому дворику - на концерті на підтримку політв’язнів Макарова і Краснощока, які уже півроку сидять в Одеському СІЗО за підозрою у скоєнні страшного злочину - обляпуванні зеленкою дверей офісу українофобського телеканалу.
Співала Кет і молодий гурт з Броварів "Майстер". (Щоправда, дівчина Марго, яка виконала дві чи три пісні разом з хлопцями, пояснила мені, що це не зовсім гурт, бо один з хлопців - з її гурту, що зветься "Одна". ("Не одна я, а одна пісня", - пояснила вона). Голос у Марго дуже гарний, на жаль, співала чуже, цікаво стало, чи є в неї і власний репертуар).

Залишились ніби два пласти вражень. Перший - знайомий: це пісні Кет (вона співала майже весь свій звичний репертуар, нічого незнайомого мені не було) і тусовка слухачів. Автономи, мало не в повному складі "Братство" та інша радикально-революційна молодь. Я не знаю кожного з них в обличчя, але безпомилково впізнаю їхній стиль і дух.
Другий пласт - настільки забутий, що вже майже незнайомий: сам мистецький дворик, де я була вперше. Напівзруйнований старий будинок і стіна з цегли, дерев’яні сходи і металеві місточки, які утворюють такий багаторівневий неймовірний двір. Мені й на думку не могло спасти, що в центрі Києва (вулиця Грушевського, просто за Європейською площею) ще досі може існувати щось подібне. Раритет, привіт з минулого, як ті бомбосховища з моєї ранньої юності, де зараз давно офіси.

( Далі, фото, відео )

Це початок концерту, коли ще бодай щось було видно:


( Ще відео )

А це закінчення виступу Кет, коли ми підсвічували її ліхтариком:


( Ще відео )

Оце щоб не казали, що Кет співає лише російською :) Ось вам повстанська бандерівська пісня, відома у виконанні "Рутенії". Відеоряд я взяла з фільму "Вишневі ночі", колись писала про цей фільм, я до нього нерівно дихаю...

А завтра у Каті, між іншим, сольний концерт на підтримку політв’язня Макарова. О сьомій вечора, в клубі "Ленін" (вул.Грінченка, 18). Я теж там буду і всіх запрошую.

Пісня, яку вона написала сама, присвячена Олексію Макарову. Він теж пару разів був героєм моїх постів. Це колишній нацбол з Росії, "вуличний революціонер", який перебуває в розшуку в РФ і попросив в Україні політичного притулку.
Зараз він сидить в одеському СІЗО - за підозрою у нападі на офіс прокремлівського телеканалу.

(По-русски читать тут)
По-перше (ви це, мабуть, вже знаєте) сьогодні Шевченківський суд не задовольнив скаргу адвоката Сидора Кізіна на порушення кримінальної справи проти Миколи Коханівського за його бійку з Вороніним. Кримінальна справа залишається відкритою.
Вона, ця справа, шита білими нитками, оскільки інкримінують Миколі ст. 296 ч. 2 - "хуліганство, вчинене групою осіб". Тобто, це якби кілька били одного. Хоча всі свідки, в т.ч. міліціянти, в один голос свідчать, що ніякої "групи" не було, конфлікт і бійка виникли між двома - Коханівським і Вороніним.
По справедливості суддя Осипова мала б, як мінімум, перекваліфікувати справу на іншу статтю. Адвокат Кізін здивований її рішенням, оскільки знає її як одного з найсправедливіших і найбільш кваліфікованих суддів Шевченківського райсуду.
А може, це й на краще, що справу не перекваліфікували. Скоріше лусне.

******************************************************
По-друге, була сьогодні разом з адвокатом Кізіним на допиті у слідчого Голосіївського РОВД Коновода В.В. - по справі хлопців з "Автономного спротиву", які закидали димовухами і фарбою магазин дорогого хутра (подробиці про попередні події тут). Була очна ставка з обвинувачуваним хлопцем. Я, зрозуміло, бачу його вперше і під час акції теж не бачила, бо дивилась крізь об’єктив, а в об’єктив мені потрапила лише одна людина з фаєром, зі спини, комплекцією на цього хлопця не схожа.
Він, не дивлячись мені в очі, розповів у подробицях, як все відбулося, при цьому назвав по іменах своїх товаришів - хто кому давав фаєр і лампи накалювання з фарбою тощо.
Так і сказав: "лампи накалювання". Не кажуть так хлопці його віку. І "я вчинив хуліганські дії" не кажуть. Видно було, що по пам’яті цитує написаний не ним текст. Завчив і каже те, що наказали говорити.

Слідчий дуже детально розпитував хлопця саме про мене: де і на якій відстані я стояла, коли роздавали "знаряддя праці" і домовлялися, хто що робитиме, що бачила і т.д. А я, ясна річ, нічого не бачила і не знаю, крім того, що потрапило мені в об’єктив і що ви всі бачили на моїх фото.
Зрозумійте, що відбувається: слідчому відомі імена "подільників" хлопця - і вони всі на волі, нікого нікуди не смикають і не викликають (якби було інакше, я б знала. Коли затримують громадського активіста, я дізнаюся про це раніше, ніж його довезуть до РОВД - мене в таких ситуаціях з-під землі дістають).

Тобто, замість того, щоб ловити хлопців, які реально кидали димовухи, слідчий смикає мене - журналіста, проводить у мене незаконний обшук і намагається сфабрикувати проти мене справу. Це при тому, що й хлопців-то провина тягне максимум на дрібну "адмінку".
Оскільки хлопець в усьому зізнався та імена своїх товаришів повідомив, метою очної ставки було викрити у чомусь не обвинуваченого - а мене.

Висновок: заказуха. Проста і банальна. Щоб мене заткнути.
Кажу ще раз: якщо заткнуть журналістів - заткнуть усіх. Буде, як за СРСР: офіційна преса брехатиме, їй ніхто не віритиме, але як насправді - не знатиме.

Бачить Бог, я абсолютно неконфліктна людина і війну цю починати не хотіла.
Але мені її нав’язали.
Нав’язали ще тоді, коли вдерлися у мій дім з незаконною постановою на обшук, коли залякували моїх батьків - це, мовляв, ми ще по-хорошому, а могли б з групою захвата, і покласти всіх на підлогу, бо ви знаєте, чим ваша дочка займається?! - у моїх батьків сила духа ще та, і вони дали їм гідну відсіч, але чому вони мають це терпіти?

Війна - так війна. Будуть депутатські звернення і заяви міжнародних організацій. Будуть позови про відшкодування моральних збитків. Будуть суди. Мені на чиєсь замовлення не дають нормально працювати і спокійно жити - я не дам жити їм. Заодно виконаю свій громадянський обов’язок: створю прецедент, що журналістів чіпати зась.

...Ну, далі він не дозволив мені спілкуватися з адвокатом, адвокат заявив, що це незаконно, вони почали сперечатись, мені стало погано, до мене викликали швидку, слідчий мене довго не випускав з кабінету (перегороджував двері), і адвокат написав в усі інстанції заяву про злочин з боку слідчого, в т.ч. про незаконний обшук. Триматиму вас у курсі...

Змонтувала нарешті відео. Дивіться - воно варте того.
Сьогодні о 9:30 у Шевченківському суді розглядається апеляція адвоката з приводу того, що Миколу залишили під вартою. Щось не думаю, що його відпустять, але намагатимусь тримати вас в курсі.
Це вже, між іншим, майже відкрита війна.

П.С. Хто турбувався з приводу суботнього обшуку у мене і вчорашнього допиту у слідчого - все абсолютно нормально. Зі мною був адвокат, Сидір Кізін, допоміг просто неймовірно. Втім, після того розголосу, який влаштували ЗМІ, слідчий тримався ДУЖЕ ввічливо. Допитав мене, як свідка, і все на тому. Написала усе, що знала: як мене просто на вулиці незнайомий хлопчина запросив прийти до планетарію на певну годину, а вже там якийсь хлопчик сказав, що акція буде біля магазина хутра, і як потім людина у масці кинула всередину фаєр, і як продавщиця його викинула, і як охоронець ногою відкинув димовуху під машину, і як воно все диміло і горіло, і коли згасло, і як я усе це знімала.

Подяка вам величезна - адвокату, "Свободі", обом народним депутатам, усім журналістам, усім френдам у ЖЖ і фоловерам у Твітері, в т.ч. тим, які не поділяють моїх політичних поглядів, але зробили так, що про обшук у українського журналіста дізнався цілий світ.
У свою чергу, урочисто присягаюся, що якщо в подібну ситуацію потрапить будь-який журналіст, хоч би й газети "Комуніст", - виступатиму на його захист. Тому що якщо заткнуть роти нам - далі вже можна бути затикати роти всім іншим, і ніхто про це не дізнається.

UPD: Розгляд апеляції перенесли - здається, на 13 квітня. Покидьки.

(По-русски читать тут)
Сьогодні, 18 березня 2010 року, близько 12 години, активісти Автономного спротиву атакували в Одесі офіс антиукраїнської партії «Родина» (приймальню у Приморському районі - вул. Софіївська, 15).
Всередину офісу закинули димові шашки, фасад обляпали зеленкою. Затриманих немає.

Мені прислали лінк на це відео разом з коротеньким прес-релізом. "Бандитів і винуватців смерті Максима Чайки затравлено газом! - сказано у ньому. - Активісти Автономного спротиву будуть і надалі продовжувати свою боротьбу з українофобами в Одесі. Ми встановимо справедливість в нашій країні. Слава Україні!".



На місці акції активісти розкидали листівки такого змісту:
( Текст листівки )

(По-русски читать тут)
Вчора ми з Олексієм Фурманом, фотокором "Фотоленти", разом знімали, як "автономи" закидували фарбою, димовухою і фаєрами магазин хутра "Fashion Furs" (репортаж тут). Коли я закінчила зйомку і пішла, Олексій ще залишився, щоб зробити пару кадрів. І втрапив до рук охоронців магазину.
Що відбулося далі, розповідає сам Льоша:

"Вчорашній день закінчувався чудово. Ввечері, сидячи за своїм письмовим столом, розписав зйомки: зранку Покол, потім акция на Артема, і, врешті, протест "Автономного Супротиву" на Республіканському. Перші дві зйомки пройшли так, як і мали пройти. На відміну від третьої.

Біля магазина "Fashion Furs" на Червоноармійській, 66 я був за кілька хвилин до початку акції (десь 16:25), фотокамера — вже в руках. Уся акція — 10 секунд. Сфотографував, залишився ще на 5 секунд заради кадру з шашкою і червоною машиною, чую крики: «Он фотограф, він із ними прийшов».

( Далі - фото, відео )