Сьогодні київські свободівці пікетували Генпрокуратуру, вимагаючи якнайсуворішого покарання мажорів, які у Миколаєві згвалтували і намагалися спалити живцем 19-річну дівчину, а також припинити загальноукраїнську практику "відмазування" мажорів. Скандували "Мажори - діти олігархів", "Зло потрібно карати!" і "Оксано, живи!".

Голова Київської "Свободи" Андрій Іллєнко казав про те, що їхня політсила виступає за відновлення смертної кари, бо безкарність тих, хто має гроші і зв’язки, породжує нові злочини. Але для цього треба спочатку змінити систему і моральні цінності суспільства.

До того, як я почала займатися правозахистом, я теж була за відновлення смертної кари, а наявність такого покарання, як довічне ув’язнення, вважала неправильним. Бо навіщо ціле життя годувати злочинців, які ніколи вже не стануть повноцінними членами суспільства, і навіщо молодих здорових хлопців, які могли б працювати, тримати в якості охоронців - на жахливій роботі, яка робить з людей нелюдей?

Я була за смертну кару для тих, хто скоїв (не вперше) тяжкі злочини і за радикальне зменшення кількості ув’язнених шляхом заміни для тих, хто скоїв майнові, фінансові і не дуже тяжкі силові злочини, тюремного ув’язнення економічним покаранням. Простіше кажучи, роздягати до нитки, а якщо людина нічого не має - влаштувати на суспільно корисну роботу з відрахуванням грошей на користь потерпілого.

Зараз я лишилася тієї ж думки щодо необхідності "економічних покарань", але не хочу давати державі право вбивати людей.

( Далі )

З цією газетою я більше не маю жодних справ. Не читаю її, не посилаюся, не спілкуюся з її журналістами і закликаю до того ж інших.

Вчора, після комуністичного свята, під час якого КУПРівці влаштували контр-акцію, вже після того, як я зробила про це пост, телефонує мені журналіст "Сегодня" Дмитро Коротков. Питає, чи це правда, що було затримано шестеро людей. Я кажу, що було затримано 10, і відсилаю його за подробицями на свій блог. Адресу диктувати не довелося - він сказав, що добре знає мій блог. Але на його прохання я коротко розповіла про те, що сталося.

За кілька годин заходжу на сайт "Сегодня", а там: "У КУПР несколько иная версия событий. Как рассказала член организации Елена Белозерская, 10—12 членов их организации в районе мэрии вышли на проезжую часть..." (Источник)

Я розлютилася страшенно, що, взагалі-то, зі мною буває рідко. Я не є членом кожної організації, про яку пишу, і не збираюся нести відповідальність за її дії. Кілька разів я і дівчат з "фемен" знімала (одягнених, звісно, на спільних акціях) - так я тепер член "фемен"? :)
Або ще гірше - коли почалася акція КУПР, я, взагалі-то, ходу комуністів знімала. Так мене і в члени компартії записати можна??

Сприйняла б це як чергове прикре журналістське перекручування і махнула б рукою - врешті-решт, все-таки не до "фемен" мене записали, якби не досвід: в одному ЗМІ виходить брехня, всі інші її передруковують, а потім менти і чиновники на прес-конференціях розмахують такими ось публікаціями і кажуть: "Загальновідомо, що ця особа тісно пов’язана з..."

Коротше, мій партнер Олексій Ярославцев зателефонував до одеської редакції газети "Сегодня" і пояснив, що я журналіст, який до КУПР не має жодного відношення, і попросив виправити помилку. Натякнув, що інакше може бути судовий позов. Після кількох дзвінків з’ясувалося, що "національний" номер газети вже розіслано по типографіях України, але друк київського випуску встигли призупинити і внесуть у нього правку - так само, як і на сайті.
Ми зраділи, але рано. За півгодини на сайті з’явилося виправлення: "Как рассказала сторонница организации Елена Белозерская..." (Источник)

Тобто, по суті вони залишили все, як було, лише підстрахувалися від судового позова. Довести, що я не член КУПР, елементарно - це засвідчить керівництво організації. А от що я не є прихильником, довести в суді неможливо, бо:
1) я багато разів писала, що співчуваю усім правим,
2) КУПР відкрито декларує свою праву позицію,
3) я у блозі ніколи не писала нічого поганого про КУПР (а з якої статі, вони ж ні в чому не винні).
Між тим, прихильника всі нормальні люди сприймають як безпартійного активіста, учасника акцій організації.


Скани київського і одеського випусків "Сегодня". У київському я "сторонница", в одеському і всіх інших регіональних випусках - "член".

Покидьки, коротше.
До речі, це далеко не перша подібна підстава з боку газети "Сегодня", і навіть не вперше вони намагаються втемну використати особисто мене. Досить.

P.S. До речі, друзі, я не сліпа і прекрасно бачу, що мене давно з якоюсь метою намагаються прив’язати до КУПР. Так ось - при всій повазі до цих людей, я не згодна.
І ще більше не згодна на використання мене втемну.

(По-русски читать тут)
Ваші коментарі до мого вчорашнього посту про шахраїв наштовхнули мене на ідею розказати вам цю історію. Хочу спитати вашої думки, бо цікаво.
Якщо хтось знає, про кого я, будь ласка, не називайте імен.

Історія цього разу - не про безпомічних стареньких із села, а про чоловіка сміливого, чесного, відданого у дружбі, але цілком непрактичного у фінансових питаннях.
Мав він друга, певніше, вважав цю людину своїм другом. "Друг" умовив його взяти на себе кредит - йому, мовляв, з представницьких міркувань потрібна дорога мобілка, а з документами для оформлення кредиту якісь проблеми.
Герой мого оповідання оформлює на себе кредит. Минає час. "Друг" бреше, що регулярно сплачує. Врешті-решт на квартиру, де прописаний герой, тобто його старенькій мамі, що живе в іншому місті, прибуває величезний рахунок з пенею. Герой до "друга", той вибачається, ідуть разом у банк, "друг" заходить, виходить з квитанцією: "Все, я кредит погасив" (насправді сплатив частину відсотків).
Минає ще час, мамі героя прибуває рахунок взагалі на космічну суму. Він з погрозами до "друга", той тікає і ховається в іншому місті, бо сума така, що й сплатити її неможливо.
В результаті батьки героя змогли переконати банк у своїй і його неплатоспроможності, банк скинув частину пені і задовольнився сумою, що всього-навсього вдвічі перевищувала початкову суму кредита. Задля цього родина влізла у божевільні борги, які виплачувала ще довго.
А "друг" ховався-ховався, а зараз почав потрошку і в Києві з’являтися.

Питання: що робити з тим покидьком?
Зловити і вимагати гроші? Сховається знову, а при собі більше, ніж 100 гривень, у нього не буде.
Зловити і набити пику? Наступного разу він з друзями підстереже і наб’є пику тобі.
Заявити в міліцію? Нема доказів, та й соромно.
Мені всі мої інстинкти кажуть, що треба підстерегти і потихеньку вбити, щоб хоч генофонд не псував. Не за гроші, звичайно, убити - за підлість. Але ризикувати надовго сісти через таку падлюку - теж якось не того...

А яка ваша думка?

http://bilozerska.livejournal.com/141529.html?format=light
http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/141529.html

Геніальна цитата з українофобського форуму (сама б я так не придумала):

"Только радикализм с обеих сторон поможет Украине разделиться... а другого выхода уже и не будет".

По їхньому собачому гавкоту завжди можна чітко простежити офіційну лінію кремлівської пропаганди.
Раніше вона звучала так: "Росії Україна не потрібна". І повторювали люди, як попки.
Потім - "Ющенко - ганчірка", "бандерівці - слабкі боягузи". І знову повторювали.

Зараз оце - про неминучість розшматування України.
І про те, що радикалізм з обох боків - це добре. Допоможе її розшматувати.
Прямим текстом, уроди.

Не бути радикалом зараз неможливо. Вся інша політика - болото.
Придуритись ненадовго?
А як?

http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/105755.html

Дізналася історію, від якої у мене волосся дибки.

Знайома дівчина влаштувалась до інвестиційної компанії (по знайомству, до речі). Зарплата - 2 тис. доларів.
Нещодавно у неї був перший на новій роботі корпоратив. Я-то, наївна, гадала, що корпоратив - це розважальний захід, організований керівництвом фірми для своїх працівників. Виявляється - це "психологічний тренінг на згуртованість колективу".

Співробітників (майже всі молоді) фактично примусили зробити ось що. Кожен мав піднятися на щоглу 17 метрів заввишки, стрибнути звідти на трапецію, що пролітала повз щоглу, і ухопитися за неї. Звичайно, була страховка - якби людина промахнулася, не розбилася б, а повисла у повітрі.
Людина стоїть на стовпі, а колектив знизу кричить: "Давай! Давай!". І треба "перебороти свій страх і зробити те, що потрібно колективу".
Дехто, і серед них моя знайома, стрибати відмовився. Їх "узяли на карандаш".

Насправді так перевіряється готовність людини бездумно виконати будь-який наказ шефа. У житті це не буде стрибок на трапецію. Але буде, наприклад, наказ підробити документ, за що тебе потім посадять, а бос вийде сухим із води.

Я дуже люблю всілякий екстрім і була б рада, якби нам хтось щось подібне організував. Але - виключно на добровільній основі.
Ніколи не працювала і не працюватиму у таких конторах.

http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/85701.html

У щоденниках Марини Цвєтаєвої вразив мене один епізод.
Голодна і злочинна Москва 1919 року. Марина поверталася додому о другій ночі, і злочинець, озброєний револьвером, «по-братськи» відбрав у неї половину речей, що при собі мала. Зокрема – ланцюг з лорнетом (Цвєтаєва була короткозора).

Через день по тому Марину покликали забирати ці речі назад. Перехожий, що став наступною жертвою грабіжника, віддав йому все, пропустив вперед і вистрелив в спину. Не любив чоловік ризикувати.

Марина не пішла: «Как – я, живая (то есть счастливая, то есть – богатая), пойду отбирать у него, мертвого, его последнюю добычу?! От одной мысли содрогаюсь. Так или иначе, я его последняя (может быть – предпоследняя!) радость, то, что он с собой в могилу унес. Мертвых не грабят».

Такий тоді був настрій у передової інтелігенції – непротивлення злу і всіляке толстовство і «прекраснодушничество».
Навіть люди, не знайомі з біографією Цвєтаєвої, можуть легко здогадатися, чим закінчила вона та її родина. І вся тодішня інтелігенція.

http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/70481.html

Ось що повідомляє сайт "Новий регіон":

В Киеве пройдет крестный ход против улицы Мазепы

21 ноября в Киеве пройдет крестный ход против переименования улицы Январского восстания в честь гетмана Ивана Мазепы, отлученного от Православной Церкви. Об этом «Новому Региону» сообщили организатор акции – «Союз православных братств Украины» и «Всеукраинское православное братство Александра Невского».

«21 ноября в Киеве во время крестного хода православные верующие совершат молитвенные стояния перед зданиями Секретариата президента, горсовета Киева и другими украинскими госучереждениями. Участники крестного хода будут протестовать против кощунственного насаждения улице, ведущей к Киево-Печерской Лавре, имени гетмана-предателя Мазепы, который был отлучен от Церкви в ноябре 1708 г. За клятвопреступление и другие смертные грехи», – сообщили организаторы.

Как ожидается, крестный ход начнется от Киево-Печерской Лавры в 11:00.
via dukich

http://nr2.ru/kiev/149344.html


Можу сказати вам, що буде, якщо не вживемо контрзаходів. Не виходити проти них - ганьба. Всі розуміють, що їхня акція, з "молитовним стоянням" не під церквами, а під державними установами, - ніяка не релігійна, а замаскована під таку.

Отже, проти них вийдуть. Тільки вже не 30, а 20 людей, всіх їх за наказом майора Оніщенка загребе "Беркут", але оскільки вони нещодавно попадалися, їм дадуть по 3 доби усім.

Тому пропоную:
поки є час, домовитись з кількома священиками-патріотами (УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ) і разом з ними, з усіма документами в порядку,того ж дня зробити ходу до Лаври під гаслами на кшталт: "Путін, руки геть від України!". І перекрити дорогу, звичайно.
Плюс забезпечити телебачення. Тут і антимєнтівські листівочки згодяться :)

Якщо домовимось про щось подібне, беруся переговорити з деякими отцями і тележурналістами.

Ну що, друзі, зібралася я, запаслася фотіком і ксівами, почистила "стіли" і йду спостерігати "русскій марш" ;)
Там і побачимося.

От же ж уроди.
По-перше, знайшли коли його проводити. Через них я пропускаю реконструкцію битви за Київ у Нових Петрівцях.

По-друге, знов замаскувалися під хресну ходу. На честь Казанської ікони Богородиці, котра помагає звільнити Русь від іновірців. (Іновірці - це, звичайно, Ющенко і його Кетрін). Ну, і ми з вами. Тепер "озвірілим бандерівцям" доведеться розганяти "мирних прихожан Києво-Печерської лаври".

Коли вже Ющенко додумається у "русскіе" дні блокувати лавру ОМОНом? На один день. А потім відпускати - хай сідають у свої автобуси і їдуть назад через кордон.