Олена Білозерська: Знаю, як треба!

Даремно всі напустилися на Валерію Гонтарєву, коли вона сказала, що Порошенко не зобов'язаний продавати свої бізнеси.

Я от теж вважаю, що він не повинен позбуватися своїх підприємств. Крім, хіба що, фабрики у Ліпецьку, і те тільки на час війни. Як тільки настане мир - нехай і за поребриком ласують смачним і якісним українським шоколадом.
Неправильно, та й просто не по-людськи вимагати від людини припинити робити те, що в неї дуже добре виходить, а іншим людям приносить користь.

Жертвувати треба тим, що виходить гірше і приносить багато шкоди. Тож
Петро Олексійович має позбутися іншої своєї іпостасі. Президентської. Хай іде у відставку і торгує цукерками собі і нам на радість. І ліпецьку фабрику потім йому теж повернемо - коли заберемо її назад в якості контрибуцій або репарацій :)

Почнемо з позитиву: принаймні на цих перемовинах Президент України не зрадив свою державу - не підписав того, що від нього вимагали підписати всі інші учасники зустрічі.

Меркель і Олланд хотіли замирити Путіна ціною капітуляції України. Це недолік такого державного устрою, як демократія, за якого лідер керує своєю державою порівняно недовго і потім передає владу зовсім не своєму кровному спадкоємцю. Через це, попри всі позитиви демократії, у неї є серйозний мінус. Європейські лідери не можуть не розуміти, що якщо здати Україну Путіну, за деякий час він полізе далі, і вже їхні держави опиняться у небезпеці. Але поки Путін перетравить Україну, при владі у Франції та Німеччині будуть вже інший президент та інший канцлер, і це будуть їхні проблеми. А ці нинішні - молодці: забезпечили мир у Європі, дешевий газ і мінімальні витрати на оборону.

Тепер по суті. Про що домовились у Мінську?

НІ ПРО ЩО.

І це добре, бо планувалося домовитись про капітуляцію України.

Основна проблема перемовин з Путіним полягає в тому, що з ним не можна вести ніякі перемовини.
Чому?
Бо будь-яка угода між конфліктуючими сторонами - це завжди компроміс, на який ідуть усі учасники конфлікту задля його припинення.

Посередники, які ведуть перемовини з Путіним, роблять вигляд, ніби домовились з ним про якийсь компроміс, і на цій підставі вимагають від України суттєвих поступок. Але це відверта брехня, бо насправді Путін на жодні поступки не йде. Його умови залишаються тими ж, що були до початку бойових дій: федералізація України, друга державна російська, особливий статус Донбасу, утримання "сепаратистів" за рахунок України. При цьому він заперечує навіть те, що Росія є однією зі сторін конфлікту. Це означає, що Росія наперед не вважає себе зобов'язаною виконувати будь-які пункти домовленостей. Тобто - Путін вимагає, щоб Україна і Захід виконували певні умови, але в обмін не пропонує взагалі нічого. Вивести з Донбасу російські війська? Так їх там немає. Не озброювати "сепаратистів"? Так він і сьогодні їх не озброює. Відпустити Савченко? Так це як суд вирішить.

І це навіть не хитрість, бо ніхто ж йому не вірить давно, а просто хамство. У нормальному житті за таке дають у зуби. Політиків, як показав досвід Януковича, це теж стосується.

Висновки: а нєфіг взагалі вести з Путіним переговори. Треба або безумовно капітулювати, бо він же хам, а хамам завжди все положено, і куди вже нам, вбогим, до такого хама. Або бити його, що є сил, і сподіватися, що коли у світі побачать, як добре ми його б'ємо, почнуть сприймати нас як гравця, а не як чийсь трофей. І почнуть нарешті по-справжньому допомагати.

Наближаємось потроху до президентських виборів.
Думаю, для всіх розклад по кандидатах став несподіванкою. Готувалися до одного, а отримали зовсім інше.

Був проросійський бандюк і крадіюга Янукович і проти нього Три Богатирі - Кличко, Яценюк, Тягнибок. Найголовніше, чого ми від них вимагали - єдиний кандидат у першому турі.
Вони, окрім Кличка, не хотіли цього. Та й Тимошенко була проти. Не помилилась, як бачимо: якби вони тоді домовились, цим єдиним був би Кличко.

Ми, як порядні люди, збиралися у першому турі голосувати кожен за свого кандидата, а в другому - за того, хто вийде проти Януковича. Передбачалося, що це буде Кличко, як найбільш рейтинговий, до того ж, його підтримував Захід.

Особисто я була не проти Кличка-президента. Непоганий проміжний варіант на 5 років, а чому ні?

Юлії Тимошенко у цих розкладах не дуже-то й було місце. Хоча було зрозуміло, що Три Богатирі саме тому й не домовляються заздалегідь про розподіл повноважень (Президент-прем’єр-спікер), що існує ще вона. Але про Юлію Володимирівну так рідко згадували, і в основному лише як про жертву, причому не завжди зі щирим співчуттям, дехто з іронією - мовляв, скільки вже можна - що особисто я вважала, чесно кажучи, що її максимум у ситуації, що склалася - бути відпущеною з тюрми новим президентом (або Януковичем перед самими виборами, щоб заплутати ситуацію), пройти довгий курс лікування за кордоном, після чого стати прем’єром при президенті Кличку.

Петро ж Порошенко, людина, яка взагалі де-факто не була в опозиції (міністр в уряді Януковича) - максимум, мер Києва. Як серйозного кандидата у президенти я його взагалі не розглядала.
І коли бачила у різних ЗМІ рейтинги, де Порошенко набирав найбільше, одразу розуміла, що вони Порошенком і проплачені.

А тепер він заплатив не лише за рейтинги - він заплатив за Кличка. А потужна Юля вийшла з тюрми, топнула ніжкою - і де всі Богатирі поділися?

Я розумію, як і чому це сталося. Сили, які підтримували Кличка, в тому числі, в Європі, розглядали його як зброю проти Януковича. Адже вони чимось схожі: обоє здоровезні, не особливо балакучі, фактурні чоловіки. Але Кличко - молодший, привабливіший і є відомим на весь світ чемпіоном, а не бандитом, як Янукович.

Проти Януковича Кличко мав дуже великі шанси. Але випусти його на теледебати проти Тимошенко - і він матиме приблизно такі ж шанси на перемогу, які мала б вона проти нього на боксерському рингу.

Тому відбулося переформатування. Проти Юлії тепер буде Порошенко. Кличку, вочевидь, дадуть мера Києва. Що мені зовсім не подобається. Президент Кличко - це нормально, а мером має бути не той, хто найвідоміший в світі, а той, хто краще потягне господарську роботу. Цього разу у мери Києва йдуть багато гарних людей, яких я поважаю, знаю особисто і бажаю їм всіляких успіхів у житті і політичній кар’єрі. Але підтримувати як мера буду саме Лесю Оробець - просто тому, що вважаю, що з неї вийде кращий мер (саме мер), ніж з інших претендентів.

Попереду важкі часи. Буде дуже тяжка економічна ситуація. Керрі з Лавровим домовляються про збільшення прав регіонів. Яценюк із цим, схоже, згодний. А тепер подумаємо, чим може закінчитися це "збільшення прав регіонів", коли у нас почнуться неминучі економічні труднощі, а Росія пообіцяє вдвічі збільшити пенсії пенсіонерам і зарплати правоохоронцям.

Обама, хоч і не дотягує до таких президентів, як Рузвельт чи Рейган, все-таки переграв Путіна. Росія отримала необхідність годувати Крим і необхідність протистояти всьому світові - нову холодну війну, а Штати отримали можливість продавати сланцевий газ у Європу (європейці ніколи б не почали будувати дорогущі термінали для нього, якщо до них просто по трубах іде російський газ).

Все це, звісно, вирішувалось і продовжує вирішуватись за нашою спиною і за наш рахунок. Приблизно так само, як і те, хто буде нашим наступним президентом.

Отже, в першому турі все буде нормально, кожному є за кого голосувати. У другий, скоріше за все, виходять таки Тимошенко і Порошенко. Ви вже вирішили, за кого голосуватимете?