Олена Білозерська: Знаю, як треба!

У 10-річчя зникнення журналіста Георгія Гонгадзе представники громадськості вирішили зібратися не на Майдані, як було у минулі роки, а на Банковій, щоб озвучити там свої вимоги до влади.

Цьогорічний захід разюче відрізявся від минулих. Раніше панував якийсь суворо-поминальний дух - палатка Гії Гонгадзе, перед нею стаканчик, накритий хлібом, живий ланцюг уздовж Хрещатика зі свічками в руках... Цього року захід був схожий на молодіжно-креативні акції, які проводять рухи "Відсіч", "Стоп цензурі" та інші. Крім пам’ятних чорних контурів голови Гонгадзе принесли чорні пласкі силуети - голова і торс до пояса (мішень!), а на ньому напис "Він говорив правду". Вони символізували всіх зниклих і вбитих журналістів, в т.ч. і редактора харківської газети "Новий стиль" Климентьєва, який зник більше місяця тому, і міліція каже, що шансів знайти його живим майже немає.

Люди зібралися на Майдані, сформували колону і пройшли до Адміністрації Президента, де зачитали свої вимоги: повне розслідування справи Гонгадзе, встановлення і покарання всіх замовників вбивства. У те, що замовником був тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, наразі уже покійний, звісно, ніхто не вірить.

Як і щороку, учасники тримали в руках свічки, на головах у багатьох були стрічки "Вимагаю правосуддя". Вони скандували "Кучму на нари" (дався їм той Кучма - чергове відволікання уваги від реальних проблем), "Замовників за грати!" і т.д. Запаленими свічками виклали ім’я "ГІЯ", прикрасили його квітами.

Люди дуже довго чекали, поки до них вийде хтось з Адміністрації Президента. Врешті-решт вийшов посадовець - не з найвищих, і людей переконали не кричати йому "Ганьба!", адже ця людина просто працює і нічого не вирішує. Правозахисник Володимир Чемерис передав йому звернення громадськості.

Вся акція відбувалася, звісно, перед міліцейським парканом - підійти впритул до адміністрації людям, як завжди, не дозволили. Перед тим, як піти, вони символічно обліпили його свічками...

( Далі, багато фото )

(По-русски читать тут)
Дуже часто в дискусіях мене питають про докази. Наприклад, які є докази, що це Путін наказав убити Гонгадзе або Чорновола, а не, скажімо, Кучма? Ніби в руках у когось може бути письмовий наказ когось убити, за підписом особисто Путіна.



Простіше треба, люди. Адже все дуже легко прораховується.
По-перше, метод Елізи Дулітл – «Хто капелюшка вкрав – той і тітоньку убив».
Скажете, Еліза – неосвічена дурочка? Неосвічена – так, але вона розумніша і більш вольова за деяких професорів.

По-друге, метод дядечка Пітра з оповідання мого улюбленого Чапека «Смерть барона Гандари». Це був такий немолодий тупуватий слідчий без краплі фантазії, який покладався тільки на власний величезний досвід. Хто, на його думку, міг убити барона, міжнародного авантюриста, іноземного шпигуна, азартного гравця і розпусника?
Може, у нього був племінник? Зазвичай убивають племінники. Ні, не було. Шофер теж убити не міг - шофери не вбивають, вони пиячать і крадуть хазяйський бензин. Може, чоловік коханки? Ні, він комерсант, комерсанти займаються шахрайством і не платять податки. А може, племінник був у кухарки?
Виявилося, що вбив племінник двірника. Щоб забрати гаманця.

Простішими треба бути, люди, як дядечко Пітр, від досвіду йти. Всі знають, наприклад, що Кучма людей не вбиває, він хитрує і дворушничає. А Путін вбиває. Ну, і так далі :)

Сьогодні – 70 років Леоніду Кучмі.
Поважаю.
І всі поважатимуть. З часом.



10 років він крутився між Росією і Заходом. Хитрував, дурив і «динамив» тих і тих – і ні під кого не йшов.
Ці 10 років дали вирости новому поколінню – яке знає, що начальство у Києві, а не в Москві, не боїться чиновників і не соромиться словосполучення «мої інтереси». Десь серед них є й сьогоднішні праві, які звично його ненавидять, але існують.
10 років, даних юній державі на становлення! – це заслуга Кучми.
Поруч з нею блідне корупція і кривавий розгон похоронної процесії у 1995-му.

Коли кредит відпущеної йому довіри закінчився, він зрозумів це й пішов – мирно, без крові. Хоча вмів іноді бути жорстоким.
Мав повно гріхів, але звинувачений був у тому, чого не робив, - у вбивстві Гонгадзе.
А ще він об’єднав праві й "умовно праві" сили. Бо проти Кучми згуртувалися абсолютно всі – навіть ті, хто люто ненавидів одне одного.

Колись у Києві буде алея Батьків-засновників Української держави. Серед інших там стоятиме пам’ятник Кучмі.
Нам треба навчитися поважати своїх лідерів, у тому числі колишніх.

http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/80047.html

Подивилася ще раз фотки з вечора пам’яті.
Що ви, люди, не кажіть, а в те, що Кучма віддав наказ убити Гію Гонгадзе, я ніколи не повірю.
Він матюкав Гію. І більше нічого.
Вам що, не траплялося казати про когось «Зустріну – вб’ю!»? І що, вбили ви його, коли зустріли?

Правителі і взагалі начальники, як і собаки, поділяються на тих, що гавкають, і тих, що кусають.
Якби Кучма був здатний віддати наказ пролити чиюсь кров, він був би нашим Президентом і досі. Його стихія – не політичні вбивства, а політичні хитрощі, тут він неперевершений.

Йому систематично підкладали статті Гонгадзе. І за допомогою підслуховуючих пристроїв (не на диктофон під диваном, звичайно) записували його реакцію. Поки не дочекалися – не наказу про вбивство, а звичайної лайки. Після чого під цей отриманий запис журналіста убили. І оприлюднили плівки.
Для чого? А щоб народ повстав і в нашій країні почалася смута.

Здогадайтеся, кому це вигідно?