Олена Білозерська: Знаю, як треба!

4 липня 2013 року в Ужгороді відбувся баркемп для блогерів, куди з'їхалися доповідачі з усієї України, зокрема, автор цих рядків.
Було дуже цікаво, але, самі розумієте, не настільки, як у Врадіївці. Якби я знала, що станеться Врадіївка, не пообіцяла б приїхати на баркемп.

( Далі - хто був, що казав... )

Взяла сьогодні (вже вчора) участь у засіданні студентського політичного клубу в Університеті Шевченка. Тема була сформульована так: "Влада та опозиція: стосунки чи розбрат?". До дискусії студенти підготувалися грунтовно і запросили представників влади, опозиції і журналістів. Перші, як і слід було чекати, захід поігнорували. (Пам’ятаю, як ми організовували круглий стіл "Журналісти і міліція", і я буквально зі шкіри вилазила, щоб забезпечити присутність хоча б одного провладного нардепа - в результаті сиділи лише 4 опозиційних).

Отже, гостями, крім мене, були голова Київської "Свободи" Андрій Іллєнко та його заступник Юрій Ноєвий, а також Богдан Тицький, Кирило Бабенцов та Олександр Лазаренко, яких зараз судять за "другу яєчню". Студентів теж було небагато і, між нами, я не вважаю серйозною вадою молоді небажання відвідувати дискусійні клуби :)

Дуже цікаво розповідав Андрій ІЛЛЄНКО. Казав про те, що єдиної опозиції нема і не буде. Є 2 опозиції - просистемна, постпомаранчева, і контрсистемна. Мета першої - персонально бути при владі, не міняючи систему. Вона політично безплідна, бо не пропонує народу свого бачення України, своєї програми змін. Вони 5 років були при владі і виявились політичними банкрутами. Народ чекав від них змін, а вони прийшли підзаробити грошенят.

Контрсистемна опозиція хоче змінити існуючу в державі систему. Для цього треба бачити вади, мати чітку стратегію їх подолання і показати народу досяжний революційний шлях до цього.



( Далі )

Останнім часом я доволі часто потрапляю на різноманітні конференції, семінари і круглі столи. Причому роблю все, що від мене залежить, щоб потрапляти на них якомога рідше.

Без жодних претензій до їх тематики, учасників та організаторів – я ненавиджу їх як жанр. Мені усі вони здаються балаканиною, порожньою втратою часу. Бо на них, найчастіше, збираються розумні люди і кажуть правильні речі. Після чого нічого не міняється.

Варто кільком дівчатам чи хлопцям посмажити яєчню на Вічному вогні – і, безвідносно до того, як кожен з нас ставиться до цього вчинку – пристрасті у пресі, соцмережах і кухнях вирують місяцями. А без пристрастей і піару, на моє глибоке переконання, нічого суттєвого не робиться. Хіба що проходять бізнесові «тьорки», але бізнес – то не моє.

Так ось, вчора зранку, замість того, щоб одразу бігти під Печерський райвідділ, куди мали привезти затриманих активістів, довелося мені піти на семінар, присвячений взаємодії між журналістами та УДОшниками. Семінар називався «Взаємодія зі ЗМІ: Безпека журналістів та особливості роботи охоронних служб - український та міжнародний досвід». Пішла виключно тому, що там були люди, яких мені треба було побачити.

Семінар проходив в Інституті УДО, тобто на їхній території, за КПП. Під час проходження огляду речей мої фотоапарат і камера охоронців не зацікавили, а ось нетбук вони уважно роздивилися, переписали модель і номер. Я спитала, чому так, а вони: «Фотоапарат і камера – це ваше професійне, а ноутбук – це вже додаткова техніка, вона має бути облікована» :)

( Далі )


Найцікавіший випадок, який можна вважати підсумком семінару, відбувся в кінці. Після всіх отих гарних і обнадійливих слів, як тільки закінчилася лекція британського експерта, я зателефонувала Лисиці і дізналася, що затриманих хлопців привезли до Печерської прокуратури (яка знаходиться майже по сусідству з Інститутом УДО, де проходив семінар), і зараз будуть виводити з автозаків. Я миттєво запхала у сумку речі і побігла туди.

Але коли проходила через територію УДО, від будинку, де відбувався семінар, до КПП, звернула увагу на дві великі фігури у типовому такому радянському, «рабочєкрєстьянскому» стилі. Я рефлекторно націлилась на них фотіком.

- Девушка, тут нельзя снимать, это режимный объект!
- Та ну, - кажу, - вже й скульптуру сфотографувати не можна?
- Нельзя. Скульптура не относится к журналистскому семинару, на который вы приходили. Там надо было снимать.

Нічого страшного, звісно, не відбулося. Фото тієї скульптури мені й даром не потрібне було, і я сфотографувала її з іншого ракурсу, проминувши КПП, скоріше, з принципу.
Але сам факт – після цього про гарні слова про те, що право на інформацію може бути обмежене тільки в інтересах безпеки вищих посадових осіб або в інтересах правосуддя, можна казати скільки завгодно. Ми все одно знаємо, як насправді.

( А насправді так... )

18 березня у комітетах Верховної Ради відбувся круглий стіл на тему «Відносини ЗМІ і силових структур в Україні». Його організували спільно Тимчасова слідча комісія з питань розслідування випадків цензури та перешкоджання журналістам, яку очолює Ірина Геращенко, і Комітет ВР з питань свободи слова та інформації на чолі з Андрієм Шевченком. Зокрема, ми з юристом ІМІ Романом Головенком презентували там наш законопроект про внесення змін до КПК.

На круглий стіл запросили журналістів, які постраждали від незаконних дій силових структур, громадських активістів, представників МВС, прокуратури та УДО. Були також народні депутати – але з коаліції не було жодного, хоча їх запрошували.

Суттю круглого столу було не ще раз розповісти про випадки, про які всі і так давно знають, а озвучити і подати до Комітету конкретні пропозиції по покращенню ситуації.
Спочатку виступали журналісти, потім – силовики.

Нардеп Андрій ШЕВЧЕНКО окреслив три проблемні теми, що стосуються захисту прав журналістів:
1. Журналісти у зоні конфлікту. Зокрема, бажаним є розкриття відомчих інструкцій силовиків про поводження з працівниками ЗМІ.
2. Інтернет, соціальні мережі, вилучення серверів. Випадки з Білозерською, Гройсманом і Шинкаренком. Також є небезпека, що хтось створить акаунт від імені іншої людини і розміщуватиме там, наприклад, заклики до насильства – людину через це обшукають?
3. Не застосовується 171-а стаття КК, це «археологічна, музейна рідкість».

( Читати далі )

(About this roundtable in English)
Розміщую тут (у форматі PDF) матеріали з нашого круглого столу "Журналісти і міліція: як уникнути протистояння?", що відбувся 1 березня. Всі ці матеріали увійшли до прес-пакетів, які ми роздали всім учасникам.

1. Реліз круглого столу
2. Перелік журналістів, постраждалих внаслідок дій або нереагування правоохоронців
3. Проект змін до Кримінально-процесуального кодексу (підготовлений юристом Романом Головенком)
4. Проект змін до законодавства України стосовно журналістів (підготовлений юристом Сидором Кізіним з урахуванням пропозицій Романа Головенка).
5. Найважливіші витяги із законодавства України, що регламентують діяльність і захищають права журналістів (Більш повна підбірка законодавчих матеріалів тут).

Тези мого виступу

Протягом останнього року в мене відбулися два обшуки, другий - з вилученням усієї комп’ютерної, фото-, відеотехніки і носіїв інформації. Техніку повернули за місяць, носії не повернули досі.
Результат скарг до міліції, прокуратури і депутатських запитів - відписки, що все законно, бо була постанова суду.

Робота журналіста – добування і поширення інформації, по можливості ексклюзивної, цікавої його читачам. І коли заважають працювати, а працювати треба, - єдиний більш-менш дієвий засіб - скаржитись на Захід, де дуже вболівають за свободу слова. Але Захід покарає не конкретних працівників міліції, а державу Україна. Як мінімум – падінням рейтингів.

Оскільки словосполучення, прийняте у Європейському суді, "Білозерська проти України" для мене дикість, хотілося б вирішити ці проблеми, не виходячи за межі нашої держави.

( Далі )

P.S. До речі, завтра, 3 березня, на 9 ранку слідчий Цуркан Д.В. знову викликає мене на допит до Печерського райвідділу. Піду з адвокатом.

Закрутилася сьогодні зовсім з підготовкою завтрашнього круглого столу "Журналісти і міліція" (хто ще раптом не знає - ЗАПРОШУЮ ВСІХ, особливо журналістів! Всі подробиці тут: http://bilozerska.livejournal.com/396615.html) і не пішла через це на студентську акцію "Проти деградації освіти". Тому моїх фоток сьогодні нема, але є гарний фоторепортаж тут:
Частина 1 Частина 2 Частина 3

У процесі підготовки до круглого столу раптом Мустафа Найєм запросив мене на сьогоднішній Інтернет-ефір, присвячений річниці перебування при владі Януковича. А я так закрутилася, що про цей ефір взагалі нічого не чула. Не знала ні формату, нічого. Приходжу, ставлять мене перед камерою, і треба хвилину розповідати про те, що для тебе означав цей перший рік Януковича (для мене - зрозуміло що: два обшуки, п’ять походів на допити і безперервне висвітлення політичних репресій, так я в камеру і сказала).

А далі треба було сідати за стіл і спілкуватися з п’ятьма дядьками, серед яких були Мустафа, Євген Іхельзон і Олександр Чаленко. Дякую їм щиро за те, що мене запросили. Хоча й підозрюю, що запросили з метою поприколюватися з дівчинки-блогерші-екстремістки, яка на всю країну проголошуватиме у прямому ефірі якусь маячню, яку, в уяві українофобів, завжди кажуть бандерівці. Гадаю, їм це не вдалося (хоча судити не мені), але, як побічний ефект, я виглядала трохи більш ліберальною, ніж зазвичай буваю :)

Коротше, перший досвід подібного спілкування мені сподобався. Якщо запросять ще, з радістю піду.
Маю вже відео, але неякісне (друзі зняли мобілкою з екрану), якщо не з’явиться ніде краще, - викладу.
(фото з твіттера @medianext-ua)

Але головна подія дня для мене - не студентські протести, яких я не бачила, і не власний досвід у прямому ефірі, а те, що суд відправив Олександра Володарського на рік у колонію.
http://www.telekritika.ua/news/2011-02-28/60670
Те, що він зробив (імітував удвох з дівчиною статевий акт біля Верховної Ради), - неприпустимо. І він лівак, а я до ліваків ставлюся з упередженням. Але він за це вже відсидів півтора місяці у СІЗО, звідки вийшов на підписку тільки завдяки тому, що серйозно захворів.

Якби особисто я була суддею, я б із чистою совістю дала йому за це 15 діб і добрячий штраф. Думаю, цього вистачило б, більше він би так не робив. Але на рік у колонію, хоч і передбачена у нас тюрма за такі дії - це занадто. От щось мені підказує, що рік і більше тому покарання було б значно м’якшим.

Прес-анонс
У вівторок, 01 березня 2011 р. о 12:00 у приміщенні МГО «Інтерньюз-Україна» (м. Київ, вул. Ризька, 15, м. Дорогожичі), відбудеться круглий стіл на тему: «Журналісти і міліція: як уникнути протистояння?»

У круглому столі візьмуть участь: представники МВС, представники Київської незалежної медіапрофспілки, народні депутати України, голова правління МГО «Інтерньюз-Україна» Костянтин Квурт, представник «Репортерів без кордонів» в Україні Оксана Романюк, журналіст Олена Білозерська. Також до участі запрошені журналісти, постраждалі від незаконних дій правоохоронців, медіаюристи, керівництво МВС і ГПУ, лідери громадських об’єднань.

Організатори круглого столу – МГО «Інтерньюз-Україна», Київська незалежна медіапрофспілка, ІА «Поряд з вами».

На сьогодні стосунки між міліцією і журналістами є непростими. За останні шість місяців почастішали випадки порушення прав журналістів з боку працівників правоохоронних органів (обшуки, вилучення техніки, заборона фото- і відеозйомки). Міліція також, як правило, не реагує належним чином, коли права журналістів порушують інші особи (наприклад, приватна охорона). Круглий стіл запланований як майданчик для діалогу між журналістами і представниками МВС.

Мета круглого столу – окреслити кроки з боку журналістів і міліції, які необхідні, аби:
- унеможливити переслідування журналістів у випадках, пов’язаних зі збором і розповсюдженням ними інформації;
- усунути перешкоди з боку силових структур, що заважають журналістам здійснювати їхню законну професійну діяльність;
- припинити практику вилучення у журналістів їхніх матеріалів і засобів виробництва;
- після погодження попередніх пунктів припинити шкідливе для інтересів держави протистояння «журналісти-міліція».

Реєстрація за телефоном 050 696 95 37 або за e-mail: a.yanitskiy@gmail.com та на місці проведення.

Круглий стіл відбудеться у вівторок 1 березня 2011 р. о 12:00 у приміщенні МГО «Інтерньюз-Україна» (м. Київ, вул. Ризька, 15, м. Дорогожичі).

Контакти:

Андрій Яніцький, Київська незалежна медіа профспілка, 050 695 95 37
Олена Білозерська, Інформаційне агентство «Поряд з вами» 066 748 66 13

About this Round Table in English:
http://bilozerska-eng.livejournal.com/5359.html

Друзі, пробачте, що я зараз мало пишу і майже не відповідаю на коментарі. В мене обмежений Інтернет, бо триває підключення, налаштування, ремонт – самі розумієте. До речі, зібрали і підключили мені сьогодні повернутий ментами комп’ютер (дякую всім, хто пропонував свою допомогу – я все прочитала, просто подякувати не встигла :), так ось, хард-диск на 250 Гб, який чудово працював до вилучення, тепер комп’ютер просто не бачить. А ще одразу після підключення згорів блок живлення – вже замінили. День-два – і все буде в нормі.
А зараз буде черговий репортаж.

Побувала сьогодні на тренінгу «Як журналісту спілкуватися з працівниками правоохоронних органів», який організувала Київська незалежна медіапрофспілка спільно з Українською Гельсінською групою.
Тренінг проводив Володимир Яворський, виконавчий директор УГС з прав людини.

Казав він, між нами, страшненькі речі. Виходило, що ми усі, і журналісти, і тим більше не журналісти, абсолютно безправні перед свавіллям правоохоронних органів. Бо на кожен закон, який нас захищає, є інший закон, який виправдовує будь-які їхні дії. Науковою мовою це називається «правова колізія», а по-простому – бєспрєдєл.

Чесно скажу – я коливалася, чи розміщувати тут свій конспект з цього тренінгу, бо він показує, як на долоні, які ми вразливі і незахищені. А потім вирішила, що чесно покладу повний конспект під кат, а від себе напишу ще дещо.

( Конспект тренінгу )

---

Людям, що виховувалися на зразках західних демократій, взагалі незрозуміло, як можна цьому бєспрєдєлу протистояти. У них, наприклад, вчать, що якщо до вас підійшов грабіжник, негайно, на першу вимогу, віддайте йому все, що маєте, щоб не спровокувати агресію, а вже далі звертайтеся до поліції. І дуже дивувалися ці західні демократи, коли хирлявої статури емігрант з СРСР, до якого підійшов здоровезний негр-наркоман і спробував пограбувати, розлютився так, що забив того грабіжника до смерті важкою урною для сміття. Ще більше вони здивувалися, коли з’ясувалося, що з собою у емігранта були якісь копійки. Це був принцип, а не страх за свої гроші.

Якщо один закон протирічить іншому, як зараз у нас, це означає, що законів нема. У ситуації, коли законів нема, перемагає той, хто сильніший. Оце і вся істина. Треба бути сильнішими за них, інакше стопчуть.
Причому жодна людина, навіть якщо це нардеп, не може бути сильнішою за систему. Система – це спільнота, зі спільнотою може воювати тільки інша спільнота, і на кривду, нанесену одному, мають реагувати всі.
Не треба думати, що якщо ви не порушуєте законів, то вам нема чого боятися. Доберуться до всіх, просто до когось раніше, а до когось пізніше.

Ще раз кажу: час забути всі конфлікти, всю конкуренцію, взаємні образи і звинувачення до кращих часів. Лише тоді вистоїмо.


Ми з О.Ярославцевим (фото з сайту "Медіаняня")

( Трохи фото )

P.S. До речі, мого партнера по ІА "Поряд з вами" Олексія Ярославцева слідчий Дмитро Цуркан знову викликає до міліції. Він піде давати свідчення до Печерського РУГУ МВС у Києві сьогодні, 11 лютого, о 19 вечора.

(По-русски читать тут)
Вчора, 27 січня, взяла участь у черговій (але для мене першій) Толоці Інтелектуалів Країни (ТІК), організованій письменником Сергієм Пантюком. Толока відбулася у видавництві "Смолоскип", темою її було - все про громадянський спротив. Було троє доповідачів - письменник і філософ Анатолій Дністровий, молодий політик Андрій Юсов і я.
( Далі, конспекти доповідей )

П.С. Соррі, програма автоматично поставила моє ім"я на тих фото, де я є в кадрі. Насправді їх зробив Олег Шинкаренко. Буде трохи часу - поміняю підпис :)