Олена Білозерська: Знаю, як треба!

Цей блог існує з червня 2007 року.
Всі його давні читачі знають, що весь цей час тут була повна свобода слова. Дотримання свободи слова завжди було моїм основним принципом.
За весь цей час у бан відправився лише один троль, який писав виключно безглузду матюкню у дуже великій кількості, і то це було давно.

Але досі у нашій державі не було військових дій.
У війни свої закони.

У зв’язку з війною і революцією на блозі вводиться надзвичайний стан. Всі тролі, всі ворожі і агресивно нелояльні елементи відправляються у бан без додаткового попередження.
Я давно вирішила, що так зроблю, але кількість тролів у вчорашньому некролозі стала останньою краплею.

Оскільки в мене зараз не завжди є час читати коментарі, тролі не завжди будуть банитись миттєво. Але як тільки побачу - забаню.
Після перемоги буде всім амністія.

UPD. Анонімне коментування теж вимкнула. Нормальних людей (не тролів), які хочуть коментувати, прохання зареєструватись у ЖЖ.

Днями у Москві трапився цікавий випадок. Відомий блогер Дмитро Терновський сфотографував, як водій чорного "мерса" з "блималками" порушує правила. Водій, помітивши це, вилаявся і плюнув у Терновського. Дмитро теж плюнув і щось відповів, після чого один з двох пасажирів "мерса" обстріляв машину Дмитра з травматичного пістолета.

Терновському вдалося зняти на фото того, що стріляв, і зафіксувати звук пострілів на мобільному відео.

Дмитро одразу ж звернувся до поліції. Мєнти не поспішали щось робити, сумніваючись, чи є у тому, що відбулося, склад злочину, адже Дмитро лишився неушкоджений, а на машині - лише незначні пошкодження від гумових куль. І ментів можна зрозуміти - чорний "мерс", блималка, ще й російський прапор на лобовому склі...

Але паралельно Терновський за допомогою топових російських блогерів оприлюднив цю історію, виклав свої фото і відео. І наступного ж дня "стрільця" було затримано. Ним виявився Григорій Чубревич, 24-річний циган з Риги, що знаходився у Москві без реєстрації.

Сьогодні суд обрав для порушника запобіжний захід - 2 місяці у Бутирці. І хоча зазвичай мені не подобається, коли до суду людей тримають в ізоляторі, але тут рішення суду виправдане, бо цілком очевидно, що якби Григорія відпустили на підписку, він би втік.
Не знаю, що з ним буде далі, якщо по справедливості - мав би посидіти пару місяців до суду, а потім отримати стільки, скільки вже відсидів. Бо злочин, об’єктивно, не дуже страшний.

На суді Григорій тримався напрочуд нахабно - як людина, звикла, що батьки викуплять її з будь-якої халепи: заплатять потерпілому, а якщо він упреться - слідчому і судді. Судячи з його поведінки, так вже було, і не раз. І, без сумніву, так би було й цього разу, якби не одне але: обстріляний Григорієм водій виявився розкрученим блогером, і йому на допомогу прийшли ще більш розкручені блогери.

Сила блогосфери - страшна річ. І, оскільки це порівняно нове явище, не всі ще розуміють цю силу. Що дрібні кримінальники, що представники влади не готові до того, що кожен їхній вчинок може бути зафіксований кожним, і побачити це зможуть тисячі. І нариваються, і це завжди приємно.

Отже, гласність і ще раз гласність. Плюс розвивати українську блогосферу. Про те, що потрапляє у блоги Навального чи Варламова, автоматично дізнається вся Росія. Нам ще до цього рости і рости.

(Інформація і фото звідси. Там само у попередніх постах є передісторія).

Симптоми хвороби:

1. Вчора відправила з мобілки пост про суд над Олексієм Макаровим. Він у ЖЖ не з'явився. Години через півтори відправила повторно - з'явився хвилин за сорок. Перший ж пост так і не дійшов.

2. Не вперше помічаю: свіжерозміщений пост (незалежно від того, постила я його з мобілки чи з компа, Семаджиком або через веб-інтерфейс) мені видно у моєму блозі, лише коли я залогінена. Варто розлогінитись - і поста немає. Френди і просто відвідувачі, відповідно, не бачать його теж. На головній сторінці ЖЖ пост з'являється в середньому через годину-дві після реального розміщення, у френдстрічці - ще через деякий час.

Питання: що це таке, що з ним робити і які шанси пацієнта (сервісу Livejournal) на одужання?

(По-русски читать тут)
Почну з того, що пораджу усім прочитати одну дуже цікаву і відсотків на 90 правильну статтю.
Вона про сексотів, працівників спецслужб, кадрових і найнятих, які працюють на форумах (блогів це теж стосується) з метою засмітити або й зовсім знищити ці форуми, щоб нормальні люди з них розбіглися і залишилися лише гавкучі собачки.
Кілька цитат:

"Поскольку запретительные меры здесь (в Інтернеті - О.Б.) не работают, остается два других - переубеждение и засорение. Для первого нужны грамотные специалисты, обществоведы, политологи. Таких в ФСБ наперечет, поэтому основное занятие спецслужб на форумах - засорение.
Методики просты:
- забалтывание/замусоривание тем;
- поощрение низменных инстинктов (мат, личные оскорбления, обсуждение не позиций, а конкретных посетителей и т.п.);
- увод тем в сторону;
- вытеснение оппонентов путем организации травли...;
- откровенные оскорбления по отношению к постоянным посетителям и т.п".

ОЗНАКИ СЕКСОТА НА ФОРУМІ:

"- объявление своим кредо - в Интернете все можно;
- подтверждение своего профессионального уровня не профессиональными суждениями, а косвенно: сообщениями о своих профессиональных успехах (продвижениях по службе, поступивших предложениях о работе, сданных квалиф. экзаменах и т.п.);...
- присутствие на форуме чрезвычайно длительное время ежедневно;...
- попытки прямо или явно показать, что они на форуме значат чуть больше собеседника (убирайтесь, что вы тут делаете, мы тут все свои, кто вас сюда пустил, вы упали в моих глазах, ваш ник - это не собственность, ваша ветка - это не только ваша ветка и т.п.)".

Пізнали моїх собачок, друзі? :)
Стаття не відкрила мені нічого нового, я знаю це стільки, скільки веду блог. Спочатку планувала боротися з цуциками цивілізованими методами: ігнорувала їх сама і закликала до цього дописувачів. Нічого з того, на жаль, не вийшло, частина дописувачів все одно відповідала собачкам, розводячи з ними "хохлосрач", а навіть тим, які не відповідали, було неприємно, коли вони писали мені у блог якийсь нормальний коментар і отримували потім на Е-мейл одноманітні собачі коментарі про "неповноцінність" їхньої держави, мови і їх особисто. Звісно, у багатьох після того зникало бажання коментувати мої пости (що собачим хазяям і треба), а деякі висували претензії з цього приводу до мене особисто, вимагаючи, щоб я цуциків банила.

Банити не буду, бо гавкатимуть анонімно, а анонімне коментування вимикати не хочу принципово. Цей блог має бути доступним для всіх людей - прихильників і опонентів, досвідчених блогерів і випадкових відвідувачів. Але не для собачок, найнятих, щоб знищити мою більш ніж трьохрічну працю і місце, де, як я сподіваюся, людям цікаво і корисно дискутувати.

Так що, любі собачки, відтепер буду терти все, що помічу і встигну. Причому тепер уже не за зміст - за репутацію, яку ви самі собі створили. Щоб не були надто розумними і не думали, що можна показати клас роботи - перепаскудити блог і не вживаючи брутальних слів, і санкцій за це ніяких не буде.
Це нормальним людям - і прихильникам, і опонентам, коли вони у розпалі дискусії дозволять собі якісь грубощі, можна зробити м’яке зауваження і сподіватися, що вони більше так не будуть. З вами цей номер не пройде, бо ви на роботі.

Отже, кому дуже треба погавкати - ласкаво прошу до російської версії bilozerska_rus, заробляйте собі поки що там. А тут більше і духу вашого не буде.

(По-русски читать тут)
Ці міркування з"явилися як відгомін гучної історії про втручання СБУ у блогосферу.
Реакція блогерів на те, що сталося, колись увійде до підручників з психології. Жоден абстрактний "наступ на свободу слова" чи навіть цілком конкретні переслідування конкретного журналіста чи громадського діяча не викликали б такого масового обурення.

Бо людина обурюється і починає чинити спротив - хай навіть на сторінках свого ЖЖ - коли наступають (або можуть наступити) на хвіст особисто їй.
Всі ми такі. І я теж. Якби не обшук і намагання міліції сфабрикувати проти мене карну справу, можливо, я б не висвітлювала так активно кампанію "Ні поліцейській державі!".

99,9% відсотків блогерів не є ключовими персонами телеканалу, який можуть закрити. Вони не проводять і не публікують сенсаційних журналістських розслідувань, за які і закопати можуть. Не висвітлюють практично всі протестні акції, що відбуваються у столиці. Не ламають комуністичні пам"ятники, і т.д.

А владу лають і бажають її представникам всіляких негараздів практично всі.
"Це ж і до мене завтра можуть прийти з повісткою!" - навіть не думає, а відчуває блогер. І робить гнівний пост.

Але я не про те.

Першим планом реакції було масове обурення. Другим - дискусії, мали чи не мали блогер та СБУшники право робити те, що вони зробили.
І третій план - вчергове виникло нагальне питання з"ясувати, що ж таке блог. Чи це особистий щоденник, де я пишу все, що мені заманеться, чи щось інше, і якщо інше, то що саме?

Викладу і свої міркування.

( Далі )

(По-русски читать тут)
Друзі, ви добре знаєте, що я завжди намагаюся захищати невинних або не дуже винних людей від великого чи не дуже свавілля з боку влади.
Так ось, сьогодні я цього робити не буду.
Йдеться про подію дня - виклик до СБУ блогера і письменника Олега Шинкаренка.
Коротко, якщо хтось ще не чув: людину викликали до СБУ і "відпустили після письмового свідчення, що я більше не буду у різкій формі критикувати владу у своєму ЖЖ".
З того, що він написав у своєму блозі, не зовсім зрозуміла суть претензій СБУ-шників. Що таке "критика влади у різкій формі"? Може, це "наша влада нікуди не годиться"?
Переглянувши блог пана Олега і не знайшовши серед кількох останніх постів типових блогерських радикалізмів типу "мочіть уродів", я вирішила, що десь так воно і є.

Однак, інтерв’ю з Олегом Шинкаренком і коментар прес-секретаря СБУ на "Телекритиці" та кеш Яндекса прояснили ситуацію.

Блогер запостив фотку із серії "Янукович і вінок" і написав дослівно таке: "Яке тупе та гидотне рило!
От цікаво, є хоч один справжній український радікальний націоналіст, що міг би вбити Януковича? Думаю, що це не дуже небезпечно - після зміни влади він обов'язково отримає звання Героя України.
Хоча, звичайно, одним Януковичем тут не обмежитись - треба вбивати також Ганну Герман і ще десь біля 50 вищих посадовців з Партії регіонів".

При цьому у своєму блозі, навмисно чи ні, він створив таке враження, що "пресують" його за пост про вінок, а не за заклики до вбивства, які заборонені законом. І вже народ в Інеті обурюється, вже пропонують робити флешмоби з тим вінком і відповідними "убивчими" тегами.

По-перше, перепрошую за мою французьку, нєфіг балаболити. Вбивство - річ серйозна.
По-друге, блогер зробив велике зло: дав СБУ-шникам підстави втрутитися у блогосферу. Мине трохи часу, і за що "пресанули" саме цього блогера, забудеться. Але створено прецедент: блогера тягали на допити за те, що він написав у своєму блозі. Наступних можуть спробувати тягати за "влада нікуди не годиться".
Також не зрозуміло, що саме пан Олег пообіцяв СБУшникам у своїй розписці - не закликати публічно до убивства високопосадовців чи "не критикувати владу у різкій формі". У своєму ЖЖ і в інтерв’ю на "Телекритиці" він каже про це по-різному, а це дуже важливо.

На свій захист Шинкаренко каже, що блог - це особистий щоденник, який він ніяк не популяризував, - отже, мав право писати у ньому що завгодно.
На жаль, друзі, це не так.
Блог, навіть якщо він нерозкручений і з дуже особистим змістом - це НЕ особистий щоденник.
Припустимо, ви тримаєте у себе вдома прапор зі свастикою (зрозуміло, тільки тому, що він потрібен вам для історичної реконструкції :). Нічого вам за це не буде. А тепер припустимо, що той самий прапор ви
вивісили на балконі (звичайно, тільки для того, щоб він просох після прання :) Матимете неприємності з законом.

Панове блогери, зрозумійте дві прості речі.
Перше: Інтернет та соціальні мережі розвиваються так швидко, що законодавство за ними не встигає. В результаті - цікава ситуація: блогер має можливості власника ЗМІ, але права автора особистого щоденника.
І оскільки прав журналістів і власників ЗМІ ми не маємо (хіба що паралельно працюємо десь як журналісти), нам дуже невигідно нести відповідальність на рівні з власниками ЗМІ.

( Ще трохи і висновки )

(По-русски читать тут)
Шановні друзі!
У мене проблема. Собача.
Собачок стало забагато. Витісняють нормальних коментаторів.
Як серйозна людина, починаю з термінології, бо цей пост можуть прочитати і новачки: собачки - не ті, хто в чомусь зі мною не згоден або, наприклад, вважає героєм Сталіна, а не Бандеру.
Собачки - це ті, що не вміють розмовляти без хамства.
Хамство - це особисті і національні образи, фрази типу "тупые свидомиты" и неаргументована критика типу "полный бред".

Спочатку я ігнорувала їх сама і закликала ігнорувати вас.
Якийсь час це допомагало. Але згодом вони знайшли протидію: один собачка може написати мало не кожному коментатору - і вже половина коментарів собачі. Частина френдів не втримались і йому відповіли = собачих каментів більше половини.
Пробувала вмикати премодерацію для нефрендів. Допомагає мало: мені морока відкривати коментарі, а людям незручності: значно уповільнюється їхнє спілкування.

Отже, собачок забагато. Френди ображаються. Нормальні люди не пишуть, щоб їх не обматюкали.
Останньою краплею став матеріал про похорон Юрія Іллєнка. Моя провина: не устежила, нагавкали. І замість співчуттів чи спогадів про великого митця люди отаке читають.

Пів-вечора думала, як цьому зарадити, щоб нікого не банити, не вимикати анонімне коментування і не порушувати власний принцип свободи слова і думки у своєму окремо взятому блозі.
І вирішила спробувати таке.
Премодерації і банів не буде. Буде пост-модерація.
Зовсім без собачок нудно. Вони прикрашають блог, як шути князівський банкет.
Але пара кроликів - це забавно, а коли вони розплодилися, як в Австралії, то замість симпатичної галявини лишається мертва пустеля.

Тому:
хочеш написати про брудні шаровари або тупих українців - пиши. Але тільки один раз в одному пості. Решту подібних коментарів потру.
Один-два собачі коментарі на пост. Щоб не забивали нормальне спілкування.
У випадках, коли йдеться про святі для багатьох речі - такі, як похорон - собачих коментарів не буде жодного.
Тих, хто збирається їм відповідати, попереджаю: ваші відповіді порожнечі виглядатимуть по-дурному.

Подивимось, спрацює чи ні.

Це знову я, Олена Білозерська. Контроль над блогом і поштою відновлено. Паролі і т.п. змінено.
Хто мене відфрендив - можете повертатись :)
Те, що за моєї відсутності тут начудили хакери, - видаляти не буду, хай лишається для історії.

Френд atytarenko провів чудове дослідження. Обурений похабним собачим каментом у блозі френдеси, він зайшов у ЖЖ його автора, щоб подивитися, про що той пише.
"Не пишет ничего, только читает. Дальша посмотрел его (ее?) друзей. И тут - чудеса..."
З’ясувалося, що юзер darianatores9, автор "собачого" каменту, зафрендив 196 блогерів, всі ніки яких починаються на "se" - від sensordj до seo_mike.
Цього юзера зафрендив юзер maho-74, у якого в друзях ніки від daria1607 до darina_v. І т.д. і т.п. - ланцюжок тягнеться до безкінечності.

Першою моєю думкою було - що між найманими працівниками спецслужб були поділені мало не всі існуючі блоги, які вони моніторять і в разі потреби гадять у каментах. Потребою вважається, наприклад, українська мова блогу або згадка у ньому певних прізвищ. В такому разі треба швидко написати якийсь матюк і моніторити далі.
Але потім я зайшла вибірково на десяток-другий отих, які на "se", і побачила, що їхні журнали або порожні, або мають 2-3 записи, нуль френдів, крім собачки darianatores9, і взагалі сильно скидаються на сплоги.
atytarenko робить припущення, що нещодавні перебої з доставкою коментарів на пошту пов’язані саме з цим.

Давайте подумаємо колективним розумом: що воно за таке?
Але в будь-якому разі - тупі спамери вони, наші собачки, чи агенти спецслужб - тепер ви бачите, з ким маємо справу. Це ж навіть не люди, це напівпрограми. Хіба не соромно з оцим перегавкуватись?

Вітання приймаються :)
Сьогодні, якраз 1-го числа, прийшов мій тисячний френд - litavytsya.
ЖЖ веду з 11 червня 2007 року. Тобто - 2 роки і чотири з половиною місяці.

Всі знають про "френдозбори" та інші методи, за допомогою яких зараз можна стати тисячником мало не за два тижні.
Як героїчні лікарі минулого, вирішила поставити експеримент на собі :) - перевірити, чи можна стати тисячником не просто чесно, а взагалі без всякого піару - виключно працюючи над наповненням власного блогу.
Чесний метод піару, вважаю, є тільки один (цікаві пости не рахуються, вони не піар, а наповнення) - регулярно писати цікаві коментарі у ЖЖ розкручених блогерів. Хтось зацікавиться-зайде-зафрендить.

Так ось, вирішила і цього не робити. Першою зафрендила - ну, пару десятків чоловік. Решта якимсь чином знайшли мене самі.

Що ж, дякую усім, хто читає цей блог! Бо, врешті-решт, для людей усе робиться, а не для цифри.

http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/187346.html