Одним з ініціаторів встановлення пам’ятного знаку став місцевий свободівець Віктор Коц, а профінансував це, зокрема, голова Житомирської "Свободи" і найвідоміший в Україні адвокат політв’язнів Сидір Кізін. Конструкцію (чи зовнішній вигляд) монумента він називає "антивандальною". Хоча у місцевої влади ідея його встановлення спротиву не викликала - Сидір розповів мені, що, як не дивно, міська рада проголосувала "за" майже одностайно - проти були лише два депутати-комуністи.
Сам захід мені надзвичайно сподобався, тому що не був нудним (хто знає, подібні відкриття усіляких пам’ятних знаків і меморіальних дошок, як правило, надзвичайно нудні). Лише міський голова читав свою дуже сміливу (як для регіонала) промову з папірця - про те, що Олеська республіка - це було класно, і Бульба-Боровець не може нести відповідальності за те, хто з його бійців потім куди пішов воювати, бо була війна, і брати стріляли у братів, головне - зробити висновки і не повторювати цих помилок. Потім вони удвох з Олегом Тягнибоком зняли з пам’ятника біле покривало. Пролунав державний гімн, під час якого, а також після виступів особливо шанованих промовців козаки стріляли з гармати.
Присутність Тягнибока, майстра вуличної політики і професіонала в ораторському мистецтві, врятувала захід від нав’язливого маргінального присмаку. І Тягнибок, і Сидір Кізін казали про те, що створення Олевської республіки, коли наші хлопці-українці повиганяли зі своєї землі червоних і коричневих окупантів, створили свою повноцінну маленьку державу з усіма її атрибутами і зажили як люди, - засвідчило споконвічне прагнення українців мати свою державу. Закликали не впадати у відчай - Україна неодмінно буде українською.
( Далі, багато фото, відео )
Сашко Задорожний "Очерет мені був за колиску"