Порятунок - лише у приході до влади

[o_bilozerska]

Коли невинну людину кидають за грати чи просто переслідують - за цим стоїть чийсь наказ. За наказом - чиясь нелюбов, антипатія до цієї людини.

Наказ може змінитися. Може змінитися той, хто його віддав. Виконавці наказу можуть розуміти, що рано чи пізно той, хто віддав наказ, зміниться, і т.д. І ми, активна громадськість, ставши горою за переслідуваних, маємо шанси їх врятувати. Незначні, але все-таки шанси. Тим більше, що коли на терезах людська доля, боротися слід до останнього. Отже, ми боремось й іноді навіть успішно.

А знаєте, чому?
Бо якщо переслідувані не олігархи, то в цих історіях не замішане БАБЛО. Коли ж воно замішане - ІМХО, боротися марно. Фінансовий інтерес - штука непереможна.
Якщо ти викриваєш політичні оборудки можновладців - неприємності матимеш, але живий залишишся, а якщо сильно пощастить, ще й оборудки їхні зірвеш. А от якщо всерйоз встати на шляху не політичним, а бізнесовим інтересам - в гіршому разі, тебе просто приб’ють, в кращому - всі твої зусилля марні.

Це я кажу в першу чергу про забудови. Існують закони, існує звичайна людська мораль - а потворні торгові центри замість історичних будинків зростали і зростатимуть. Бо це БАБЛО.

Активісти громадських організацій, що захищають історичні пам’ятки, можуть сказати: "Завдяки нашим зусиллям не були зруйновані такі-то і такі-то будинки, збережені такі-то сквери". Але, як на мене, це тимчасовий відступ, і бути там торговим центрам все одно, рано чи пізно.

У мене, як і в кожного киянина, серце кров’ю обливається, коли уроди, для яких нічого святого немає, нищать Андріївський узвіз. Причому тримають людей за ідіотів - пояснюють, що знесені будівлі не були історичними, а були побудовані у другій половині минулого століття. Ніби це має якесь значення. Якими б вони не були - їх же зруйнували для того, щоб побудувати на історичній вулиці якісь потворні споруди, які знищать її вигляд.

І нічого з тим не зробиш. Будували і будуватимуть, не зважаючи на протести жменьки чесних киян, а нечесним "борцям проти забудов" платячи відступне. І єдине, що залишається - складати чорні списки - і мститися, мститися потім за все. За посаджених людей, за зруйновані будинки, за Харківські угоди... Саджати, висилати, конфісковувати майно. Одне тільки дуже страшно: чи знайдуться у нашій державі люди, для яких слова "велика мета" не порожній звук і які, отримавши можливість красти і брати хабарі, не стануть самі цього робити.