ПРО УТИСКИ ДОБРОВОЛЬЦІВ І РОЗГОЙДУВАННЯ СИТУАЦІЇ В ДЕРЖАВІ

Багато літер, але важливо. Виключно як особиста думка.

Один знайомий, волонтер, що здавна нам допомагає, прислав мені чергову розпачливу статтю про те, як сім'ї загиблих добровольців не отримують від держави жодного визнання і допомоги, з припискою: "А чим їм допоміг Народний депутат пан Ярош, який обрався на їх крові?".

Цей лист і спонукав мене написати дану статтю. Вона буде не про Дмитра Яроша, а про проблему в цілому. Навіть не проблему, а Проблему, з великої літери.

Спочатку про добровольців, живих і загиблих. Усі ми - дорослі дієздатні люди, які розуміли і розуміють, що, взявши до рук зброю і не належачи при цьому, з тієї або іншої причини, до жодної з державних офіційних силових структур, ми не можемо сподіватися отримати від представників держави - чиновників (для яких мають значення лише офіційні документи) - ніяких грошей, звань чи статусів - навіть якщо загинемо. Принаймні, за діючої влади і діючих законів. В окремих випадках влада з якоїсь її власної вигоди може піти нам назустріч, але розраховувати на це не можна.

Все, чого такі, як ми, можемо очікувати від чиновників - що вони не помічатимуть нас. Ігноруватимуть наше існування, тобто, не дуже сильно заважатимуть нам жити і діяти. І навіть це можливо тільки доти, доки державний апарат не вбачає у нас загрози своїй можливості спокійно красти. Як тільки він побачить цю загрозу, нам перекриють кисень і наша діяльність як боєздатних фронтових підрозділів на цьому скінчиться. А просто як люди, розсіяні і обеззброєні, ми не зможемо зробити нічого - ні тепер, ні в майбутньому. Уточню: нічого більшого за те, що кожен, хто читає ці рядки, може робити вже тепер.

( ДАЛІ )