![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
9 травня, Львів: провокація, на яку не можна було не піддатися
Ні для кого не є секретом, що у Кремля більше ресурсів для пропаганди, ніж у нас. В результаті півсвіту вже облетіли кадри, як злі неонацисти не пускають бабусь-ветеранів вшанувати у Львові могили загиблих у Другу світову
Для тих, хто не в темі, виглядає справді жахливо: розлючені молодики гамселять у вікна автобусів, всередині молиться перелякана бабуся, інша притискає до себе маленьку онучку. Кінець світу.
І мало хто замислюється: а навіщо та перелякана бабуся поїхала піднімати у Львові червоний прапор? Не знала, що під цим прапором на Західну Україну прийшли «визволителі», які виселяли людей цілими селами і війна проти яких тривала тут ще 15 років після закінчення Другої світової? Ким взагалі треба бути, щоб попертися з червоним прапором у Львів? Такими людьми керує щаслива (до пори) вроджена якість не рахуватися з чиїмись поглядами, інтересами, потребами – не тільки не рахуватися, а взагалі не помічати їх, не бачити.
Можливо, у тієї бабусі у війну хтось загинув – батько, чоловік, брат. Якщо він навіть був енкаведистом – для неї це все одно близька людина. Можливо, він похований у Львові. Так поїдьте, бабусю, провідайте могилу. Покладіть квіти. Запаліть свічку у церкві. До чого тут мітинг під червоними прапорами?
В Україні є могили німецьких солдатів. Кажуть, є цілі цвинтарі, і час від часу до них приїздять німці. Чи хтось із них привозив із собою прапор зі свастикою?
Про те, що це була провокація, сказано вже багато. Провокацією, спрямованою на розкол України і, отже, спланованою з Кремля, була сама ідея їхати з червоними прапорами у Львів. Провокацією був відданий міліції наказ, всупереч забороні суду, пропустити автобуси з «червонопрапорниками» до меморіалу, розтягуючи і б’ючи людей, які встали у лаву, щоб не пропустити транспорт. Тільки після того, як «космонавти» силоміць проклали дорогу автобусам, люди почали гамселити по них кулаками і ногами.
Читати далі на сайті "Українського Тижня" (відкриється у новому вікні)
Ні для кого не є секретом, що у Кремля більше ресурсів для пропаганди, ніж у нас. В результаті півсвіту вже облетіли кадри, як злі неонацисти не пускають бабусь-ветеранів вшанувати у Львові могили загиблих у Другу світову
Для тих, хто не в темі, виглядає справді жахливо: розлючені молодики гамселять у вікна автобусів, всередині молиться перелякана бабуся, інша притискає до себе маленьку онучку. Кінець світу.І мало хто замислюється: а навіщо та перелякана бабуся поїхала піднімати у Львові червоний прапор? Не знала, що під цим прапором на Західну Україну прийшли «визволителі», які виселяли людей цілими селами і війна проти яких тривала тут ще 15 років після закінчення Другої світової? Ким взагалі треба бути, щоб попертися з червоним прапором у Львів? Такими людьми керує щаслива (до пори) вроджена якість не рахуватися з чиїмись поглядами, інтересами, потребами – не тільки не рахуватися, а взагалі не помічати їх, не бачити.
Можливо, у тієї бабусі у війну хтось загинув – батько, чоловік, брат. Якщо він навіть був енкаведистом – для неї це все одно близька людина. Можливо, він похований у Львові. Так поїдьте, бабусю, провідайте могилу. Покладіть квіти. Запаліть свічку у церкві. До чого тут мітинг під червоними прапорами?
В Україні є могили німецьких солдатів. Кажуть, є цілі цвинтарі, і час від часу до них приїздять німці. Чи хтось із них привозив із собою прапор зі свастикою?
Про те, що це була провокація, сказано вже багато. Провокацією, спрямованою на розкол України і, отже, спланованою з Кремля, була сама ідея їхати з червоними прапорами у Львів. Провокацією був відданий міліції наказ, всупереч забороні суду, пропустити автобуси з «червонопрапорниками» до меморіалу, розтягуючи і б’ючи людей, які встали у лаву, щоб не пропустити транспорт. Тільки після того, як «космонавти» силоміць проклали дорогу автобусам, люди почали гамселити по них кулаками і ногами.
Читати далі на сайті "Українського Тижня" (відкриється у новому вікні)
