o_bilozerska: (На Покрову-2006)
Olena Bilozerska ([personal profile] o_bilozerska) wrote2009-06-03 03:26 pm

"Бабуся"

(По-русски читать тут)
Розповіли мені днями дуже дивну, як на мене, ситуацію.
Літня жінка має мізерну пенсію, але в неї є дві дочки, які дуже добре заробляють і мамі завжди допомагають. Вона просить сусіда знайти їй роботу. Він знаходить - консьєржем за 150 доларів, але питає, навіщо їй в її ситуації йти працювати.
- Старша дочка хоче, щоб я сиділа з 3-річною онучкою. Каже: "Мамо, я тобі скільки завгодно грошей дам - не наймати ж мені чужу няню, якщо в дитини є бабуся!". А з дитиною важко, вона всюди лазить, бавиться. Кажу дочці: бери дитині молоду няню, а я піду працювати!

Ця жінка воліє за мізерні гроші працювати "на дядю", маючи можливість цього не робити, замість доглядати власну онуку! А дитину, яка має рідну бабусю, довірять чужій людині. Я ще розумію, коли нема іншого виходу, коли обоє батьків мають працювати, а бабусі-дідусі живуть далеко або вже померли - тоді для дитини наймають няню. Але щоб так...
А яка ваша думка?

http://bilozerska.livejournal.com/142950.html?format=light
http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/142950.html

(Anonymous) 2009-06-04 01:19 pm (UTC)(link)
"Для мене є дві України. Одна - сучасна, модерна, цивілізована."

мммм. Цікаво, і що ж це таке? :)) Не смішіть мене. "Модерна" Україна - це діти і внуки совків, з усім набором совєтьських звичаїв, які унаслідували у своїх совкопращурів. Модерна Україна - це, по своїй суті, та сама совкова **ня, тільки на китайских джипах і з мобілками.

"А відрізняємлся, що я ще й женщін ненавиджу."

За що ж ви не любите цих дуже вигідних, вибачте, прислуг? І гроші заробляє, і хатня робітниця, і в постєлі як тільни не видєлується. Совєтська жінка - то сама вигідна жінка в світі. Невибаглива і терпелива. Западні жінки себе цінять більше, і вимагають від своїх чоловіків набагато більше. Принаймні западні жінки не вважають нормальним той образ життя, і розподіл сімейних обовязків, який був та й і є у нашої жінки. Вони б такого терпіти не стали.

[identity profile] kerbasi.livejournal.com 2009-06-04 01:44 pm (UTC)(link)
Я не знаю, про що Ви кажете, бо у моєму колі все інакше. Тобто я знаю, про що Ви, бо спостерігав у деяких знайомих та родичів, поки не відфільтрував своє коло, але я в парсеках світового шляху від цього. І Вам того ж раджу. Це модливо. Якщо не вірите, то не мені Вас переконувати, переконувати у життєвих принципах - не моя парафія. Просто спробуйте прийняти, що життя різноманітніше за Ваш життєвий досвід. А там може й досвід Ваш зміниться...

Цю гілку залишаю, бо так і вся відпустка пройде за інтернетом.

Бувайте!

(Anonymous) 2009-06-04 02:06 pm (UTC)(link)
Ага, бувайте. Всі ви вважаєте, що ви чудові чоловіки і друззя ваші - просто залатиє рєбята! Тільки чому такий високий процент розводів? Мій життєвий досвід якийсь не такий? Так давайте подивимся статистику розводів в нашій країні. Статистику ухиляння аліментів, та й середньостатистичні розміри аліментів тих що навіть платять - говорять самі за себе. ;) 150грн аліментів заплатив - і це він "ісполніл свой отцовскій долг".

[identity profile] kerbasi.livejournal.com 2009-06-04 02:18 pm (UTC)(link)
Статистика не забов"язує. Ніхто не має 1,6 дитини. Або 1 або 2, або інше ціле число.
Якби я орієнтувався на статистику я б дотепер жив у своєму рідному місті, працював би на одному з суднобудівних заводів (точніше ходив би туди), завод мав заборгованість з зарплати за 6 місяців, а ще й за кілька місяців 1999 року, що вже давно забуто, у мене була б якась базарна торгівка з дипломом культпросвіту дружина. я б жив з мегерою-тещею та втікав від них до кума нібито інструмент запозичити , щоб з придуркуватим видом пошепки йому натякнути, що не проти хильнути чарочку, поки наші мегери режим послабили. Бо саме так живуть більшість тих, з ким я виростав на вулицях славного південного міста.
Чхати я хотів на статистику. Їй місце у науці та у політичних програмах, а не у приватному житті. Вона, статистика - підстава для державних рішень, а не для особистих.

Чхати я хотів на статистику

(Anonymous) 2009-06-04 02:33 pm (UTC)(link)
Ви ніяк не можете зрозуміти. Я говорю про країну і народ в цілому, а ви про "себе любимого". Мова йде не про те, який ви у нас тут молодець, і яке у вас чудове коло партнерів. Я дуже рада за вас. Але річ про те, що робиться в цілому по країні. І тут нам на допомогу приходить статистика. Невтішна статистика. А ви у нас - виключення. А виключення тілки підкреслює правило.

"Чхати я хотів на статистику"? То статистика хотіла чхати на вас. :)

Re: Чхати я хотів на статистику

[identity profile] kerbasi.livejournal.com 2009-06-04 02:56 pm (UTC)(link)
Якщо я не живу як пересічний середньостатистичний, ще хтось так не живе, ви також не живете, бо розумієте проблеми, а не "возводітє нужду в добродєтєль", то колись ми всі станемо середньою статистикою.

І, вибачте, дуже прошу не ображайтесь... Але до чого тут статистика, що Вам не подобаються звички Вашого чоловіка? Те, що він такий, як бігато інших, аж ніяк не означає, що Ваші з ним проблеми - це суспільна та державна справа. Це типовий совєцько-російський самозахист пояснювати власні промахи проявами великих законів суспільства.

Якщо матимете бажання, почитайте тут:
http://narodna.pravda.com.ua/discussions/49f2b09ea4b82/

У другій частині статті я навожу реальний діалог з реальним американським волонтером. Кілька років знадобилося, щоб не тільки зрозуміти розумом, але й відчути серцем слушність його слів.

А ось тут про типовий патерн виховання совків серед тих, хто вже після совка народився:
http://narodna.pravda.com.ua/life/49bad73e183ff/

Не повторюйте той паттерн, і не буде совків.

Re: то колись ми всі станемо середньою статистикою.

(Anonymous) 2009-06-04 03:16 pm (UTC)(link)
"то колись ми всі станемо середньою статистикою." Ага. Років через сто. А поки що наші совочні звички і традиції продовжують жити і здраствувати. Ті хто їх не придержується - поки що - виключення.

Але хочу зазначити одну річ. Зверніть уваги, що всі ці огидні совочні традиції, з застольями, де хазяйка з ніг валиться, з пишними скаженними поминками - все це в першу чергу лягає на плечі жінки. Чоловікам воно тільки в задоволення. Сісти, пожрать добре, чарчину перехилити Не жисть - маліна. І ще любовницю завести, що б теж частували всіма задоволеннями.

Re: то колись ми всі станемо середньою статистикою.

[identity profile] kerbasi.livejournal.com 2009-06-04 03:42 pm (UTC)(link)
Ну, не знаю. У мене як мама, так і тато однаково ненавиділи ці традиції, але не мали волі пійти проти них. Загальнородинні події зазвичай бабця забезпечувала у частині готовки, але події, пов"язані з батьком, він забезпечував сам. Жартував, що нікоми не довіряє готувати для тих вечірок, що важливі для нього.

Я совкові традиції більше спостерігав у родині свого дядька, вони нас періодично запрошували, і не можна було відмовитись. Там все було як Ви описуєте. Стосовно коханок не знаю, якщо й було, не розголошувалось.

І ще раз про коханок.
Якщо знайдете, почитайте книгу "Гарем"
http://www.ozon.ru/context/detail/id/2347780/
Наприкінці книги автор досліджує, чому чоловіки схильні до колекціонування жінок. Він наводить психологічні пояснення, що до цього схильні ті чоловіки, которі у дитинстві не зазнали любові матері. Я б додав обох батьків.

Любов бабусі - це не те, що любов матері. Отже ми повертаємося до теми цього всього обговорення. Бабусі дбають про дітей, піклуються, але вони не взмозі прищепити дитині розуміння жіночої ролі, ролі СВОЄЇ жінки, а не жінки з КЛАНУ. Отже, якщо скидаєте сина на бабусю, то вирощуєте подружнього зрадника.

А ще додам слова однієї моєї знайомої, колишньої колеги, котра виростала як типова совкова жінка, а потім майже за волосся витягла себе з того болота. Вона казала, що у пост-радянщині більшість чоловіків
вирощені авторитарними матусями/бабусями на тлі затюканих матеріальними
негараздами, співжиттям у приймах з тещею та репресивною виховальною системою
батьків, та від того їм притаманний садо-мазохистський комплекс. Отже, щоб таким
чоловікам подобатись, їм треба періодично товкти пику (інколи і не метафорично),
а потім підгодовувати, а потім - знов у пику, і знов підгодовувати.

Вона значною мірою має рацію, бо нечутливість до близьких - це на мою думку походить
від вад виховання у дитинстві та юнацтві, від тих же авторитарних матусь,
тюхтіїв-татусів та залізних бабусь/тещ - отже йде від родини, близького
оточення. Тобто від того традиційного українсько-радянського виховання, яким тут більшість так пишається.

Ви б краще зареєструвалися, щоб з Вами була можливість обговорювати це не на широкому загалі, бо ці теми не для широкого загалу та й межують з офтопіком.

Re: то колись ми всі станемо середньою статистикою.

[identity profile] bilozerska.livejournal.com 2009-06-04 04:06 pm (UTC)(link)
"ці теми не для широкого загалу та й межують з офтопіком".
Ну, не знаю, як де, а в моєму ЖЖ офтопіки навіть вітаються :)

Re: то колись ми всі станемо середньою статистикою.

(Anonymous) 2009-06-04 04:58 pm (UTC)(link)
"Ну, не знаю, як де, а в моєму ЖЖ офтопіки навіть вітаються :)"

Дякую, гостинна хазяйко. :)

"...але події, пов"язані з батьком, він забезпечував сам."

ну ви прям, якісь, як не "мєстниє". :)

Книгу "гарем", пардон, в д*пу. Всё ці пояснення, тіпа недостача любові батьків винувата - повна фігня. Що, у американців чи швейцарців немає випадків недостачі любові батьків? Але по подружнім зрадам Росія майже "впєрєді планеєти всєй". Ну і Україна як трьохсотлітня її колишня колонія дуже близька їй по менталітету. Дуже велике значення мають національні традиції. А совєтьскі традиції - прямий потомок російських традицій з меншою добавкою місцевих (українських, молдавських - впишіть потрібне, в залежності від ареалу.) У психологів є таке поняття "культурний сценарій". Це і є національні традиції+штампи нації, які мають дуже велике значення в менталітеті народу і окремих його індивідуумів.

Про зради

(Anonymous) 2009-06-04 05:05 pm (UTC)(link)
Так от, про дружні знади. Вибачте за простиню, але:

"Бог бабу отнимет, так девку даст". Хорошо на Руси утешали вдовцов. Где-то там, в других странах, безутешные (блин!) рыцари обливались слезами, потеряв любимую жену, писали (блин!) навзрыд эпитафии, шли в монастырь, а наш мужик и не думал тужить. Он испытывал странное чувство облегчения, освобождения, ему открывались новые жизненные перспективы. Ну конечно! Русский Бог - добрый. Ое ему сладкую девку даст. Нет ни одной народной культуры в мире, где бы так цинично относились к женщине, как было заведено у нас. Все это в генах живет до сих пор.
Когда то Ленин верно заметил, что в России есть две культуры: дворянская и "наша". Дворянская культура не жалела сил, чтобы поднять статус русской женщины. Гениальными стихами и прозой Пушкин и Тургенев, Тургенев и Пушкин вбивали в русские головы, что женщины выше, честнее, благороднее мужчин. Некрасов изобразил декабристских жен идеалом национального характера. Толстой, Достоевский, Чехов, - да все они! - вознесли женщину на пьедестал, но она там почему-то не устояла.
"Наша" культура оказалась сильнее. Она не была такой многословной, велеречивой, но пословицы выдали ее сущность, говоря сами за себя. Пословицы раздавили женщину как человека. Она стала предметом насмешек и унижения. Она потеряла вдобавок и статус женщины. Она превратилась в бабу, то есть определилась презрительным словом, непереводимым на большинство иностранных языков.
Весь корпус русской народной мудрости пропитан издевательским женоненавистничеством. Бабе полностью отказано в уме. "У бабы волос долог, да ум короток", - поучает пословица. Бабе отказано в честности: "Баба бредит, да кто ей верит". Бабе отказано в сострадании: "Баба плачет - свой норов тешит". Баба хуже чем собака: "Собака умней бабы: на хозяина не лает". Место бабы - изба: "Знай, баба, свое кривое веретено".
Поразительна порой ничем не объяснимая жуткая злоба в русских пословицах: "Скачет баба задом и передом, а дело идет свои чередом". Бабе отказано и в какой-либо значимости ее суждений: "Сердилась баба на торг, а торг про то и не ведал".
Что касается бабьих страстей, то и тут нет пощады: "Бабье сердце что котел кипит". И никакой пощады по отношению к стареющей бабе. Ей и так невесело стариться, получай же в лоб приговор: "Сорок лет - бабий век". Хотя имеет место и русский, с оттяжкой, волюнтаризм: "Сорок пять. Баба - ягодка опять". Но дальше не задерживайся - помирай: "Пришла смерть по бабу, не указывай на деда".
Мужик важнее бабы, и он этим может гордиться: "Не стать курице петухом, не стать бабе мужиком". Но петух способен превратиться курицу. Вялого, дрянного, робкого, бестолкового мужика на Руси традиционно принято дразнить бабой: "Эка баба, что нюни распустил!"
Бабу надо бить. Так велит русский этикет. Чем сильнее - тем лучше, для нее же самой: "Бабу бей что молотом, сделаешь золотом". Если с бабой что-либо случится - не жалко: "Баба с возу - кобыле легче". А ведь это, в самом деле, смешно сказано. Остро. Талантливо. Вот такой у нас в народе талант-самородок. Ну, и венчает всю эту мудрость великое слово, опять же про курицу: "Курица не птица - баба не человек".
Кто же она тогда?
"Наша" культура пожимает плечами. Она не удостаивает никого ответом. Пословицы кончились - началось хамство.
В советские времена "наша" культура налилась особым соком. Она стала блатной и в этом качестве - соблазнительной для многих русских независимых умов. Женщине в блатной культуре указали на ее низкое место.
Я знаю, от какого наследства надо отказываться. Я знаю: от этого наследства отказаться будет непросто. Дворянскую культуру не вернуть - демократия не позволит. Что же делать тогда бедному русскому плейбою, решившему приобщиться к тому, чего в наших краях не бывало?
Что делать? ... что делать? ...
Может, для начала купить цветы и презерватив?
Хотя с другой стороны, иногда действительно со смехом понимаешь: "Баба с возу - кобыле легче".

(с) Виктор Ерофеев. "Мужчины"

Re: Про зради

[identity profile] bilozerska.livejournal.com 2009-06-04 05:35 pm (UTC)(link)
Цікавий текст, дякую.
Найгірше - що таке ставлення до жінки живе у багатьох наших чоловіках і досі. Тобто вони думають, що вони розумніші просто в силу статі :)

Re: Про зради

(Anonymous) 2009-06-04 07:05 pm (UTC)(link)
Це було національною традицією в Росії. Жінок, це до речі, це теж стосується. Московки завжди славилися своїм *ляцтвом. А от про новгородок сучасники пишуть інакше. Оскільки більше всьго московітський менталітет ліг в основу совєтьського менталітету, то маємо те що маємо.