Хороші у нас люди

[o_bilozerska]

Іде мама пізно ввечері з роботи, тягне важкезні торби. На півдорозі до дому згадує, що на роботі на столі забула відкриту сумку з грошима і документами. Зранку прийде прибиральниця (і взагалі хто завгодно може зайти)... Далі зрозуміло.
Треба вертатися. А торби важкі.
Раптом бачить вивіску: редакція якоїсь газети. І світло світиться, хоча пізно вже.
Мама туди постукала. Двері відчинила дуже приємна добра жіночка. Мама пояснила їй ситуацію, і та одразу погодилась попильнувати мамині торби, поки мама збігає на роботу.
В результаті мама щасливо забрала усі свої речі, а жіночка з редакції заробила подяку і шоколадку.

Яка ж прекрасна у нас країна і які прекрасні нелякані люди у ній живуть! Не бояться ані бомби підкинутої, ані інструкції порушеної.
Ми ще усім покажемо :)

Comments

[(Anonymous)]

Особливо якщо подумати, що прибиральниця знайома і завжди та ж сама (хоча б тому вона не ризикнула би щось вкрасти), а люди в редакції зовсім незнайомі і чужі.

[bilozerska.livejournal.com]

Справа не зовсім у прибиральниці, а у маминих нервах. Бо якби гроші зникли, це не був би доказ, що їх взяла саме прибиральниця. Хто завгодно міг зайти і взяти.

А у тих торбах, що залишилися у редакції, не було нічого цінного. Але все одно - на вулиці ж не залишиш.