o_bilozerska: (Після Савур-могили)
[personal profile] o_bilozerska


Журналістів дуже часто цікавить, як бійці жіночої статі на фронті справляються з побутовими проблемами, в тому числі з інтимними - гігієна, особливі дні... І нікого чомусь не цікавить, як із тим самим справляються бійці чотирилапі - певніше, їхні власники.

А це таки жах. Усі жіночі проблеми порівняно з собачими - це дрібні незручності, настільки дрібні, що аж непомітні.
Коротше, Ефка в загулі вже тижнів зо три. Нам лише 10 місяців, нам треба рости, ми вже маємо двох собак і кота, і ще 6 або 8 собачат ніяк не входять у наші плани. Стерилізацію тварин (крім безпритульних) не визнаємо, плануємо цуценят, але не раніше, ніж за рік-два. Таблетки або уколи від загулу можуть скінчитися онкологією...

Те, що я напишу далі, здатні зрозуміти тільки власники чотирилапих дівчат. Можна пережити, коли всю ніч штук шість Ефчиних кавалерів стукають у двері, зовсім як люди, а ще гарчать і скавчать. Можна пережити, коли місяць треба вигулювати собаку на поводку з "антисексом" у другій руці (це спеціальний дрючок або ремінь для відганяння отих кавалерів). Трохи важче з тим, що в собаки повністю поїхав дах, вона не слухається команд, виє, гавкає, стрибає на ланцюгу, скавчить і кожної секунди намагається втекти на вулицю. А коли з нею гуляєш, рве поводок так, що утримати її просто офігенно важко.

А ТЕПЕР УЯВІТЬ СОБІ, ЩО ВСЕ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ПЕРЕДОВІЙ.

У перервах між обстрілами я вигулюю її на поводку. Обстрілів, дяка Богові, вона взагалі не боїться. Але якщо летять міни, а в протилежному від укриття напрямку помічено гарного пса - не важко здогадатися, куди тягне мене моя зараза.

Але і це ще не проблема. Проблема - що ми живемо всі разом, і бійцям абсолютно не посміхається спати в одному приміщенні з собакою, що постійно гавкає, скавчить, рветься і гримить ланцюгом. Прив'язати її на дворі не можна, бо там кавалери. Вмовляю побратимів потерпіти - це ще кілька днів, кажу, а далі Ефуня піде надвір на ланцюг, і будемо молитися, щоб їй не прилетіло. (Без ланцюга - не можна, бо часто вояки неприв'язаних собак розстрілюють).

Коли я на завданні, мушу просити когось нагодувати і вигуляти. Це гаплииик, це такий гаплик... Причому ж є повно добрих людей, які погодилися б узяти до себе мою собакуньку. Але ж я знаю, що це не на короткий час, бо війна скінчиться не завтра, і це просто буде не моя собака...

А є в нас іще Шкавусь! Ефка лагідна до всіх своїх. А Шкавулик визнає тільки мене, нікого іншого до себе не підпускає, гарчить і гавкає, іноді може й спробувати вкусити. Ну, його я прив'язую у дворі у "сліпій" зоні (власноруч зробивши йому будку) і теж вигулюю час від часу. Хлопці просто "щасливі", що він у нас є.

Називаючи речі своїми іменами - я тут всіх дістала з моїми собаками :)

Старші досвідчені бійці повчають мене, що на війні не можна мати жодних емоційних прив'язок, а також жодних речей, крім тих, які допомагають воювати і виживати.

Але я ніколи не вміла так жити. Тут же, якщо їх таких не любити, мабуть, дахом поїхати можна...
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

o_bilozerska: (Default)
Olena Bilozerska

April 2017

S M T W T F S
       1
234 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 06:37 am
Powered by Dreamwidth Studios